Уперше у вітчизняній історіографії зроблено спробу комплексного визначення ролі системи народної освіти України у подоланні дитячої безпритульності у 1920 - 1930-х рр. у контексті реалізації певних аспектів, зокрема, політичних, економічних, соціальних, психологічних, рішень партійно-державного керівництва та соціальних аномалій радянського суспільства. Систематизовано інформацію про діяльність органів і установ народної освіти України шляхом дослідження субкультури зазначених дітей, а також процесу соціалізації та умов проживання в дитячих закладах освіти. Висвітлено питання щодо правового захисту безпритульних правопорушників, визначення місця, структури, функцій народної освіти у державній системі подолання дитячої безпритульності. Класифіковано головні види відповідної діяльності установ народної освіти.

  Завантажити