Проаналізовано історичний період кінця XIX ст. - початку 1917 р., відзначено зростання культуро-освітньої діяльності громадських організацій на околицях імперії, основною метою яких було становлення національної самосвідомості пригноблених народів. Показано, що після революції 1905 - 1907 рр. у Російській імперії почався недовгий період парламентаризму. Фронт громадських організацій України, що не переслідував ціль відмови від культурно-національної автономії, оформився в політичні організації та партії, що ставили перед собою вже більш радикальні цільові настанови. За результатами дослідження визначено реальні позиції політичних партій зазначеного періоду щодо формування початкової національної школи. До наукового обігу введено статистичні дані та таблиці, укладені шляхом обробки періодичних друкованих видань: журналів, газет, альманахів, бюлетенів з'їздів народної освіти. Показано зміну репрезентативності проблем правового забезпечення функціонування народної освіти в парламентських дебатах Державної Думи I, II, III і IV скликань. Висвітлено головні історичні дані, що висвітлюють реальне становище початкової школи в Російській імперії на прикінці XIX - на початку XX ст.

  Завантажити