Проведено синхронно-діахронічне дослідження семантичних мікрополів трьох базових емоційних складників внутрішнього світу людини - радості, смутку і страху у польській мові. Наведено теоретико-методологічні засади дослідження лексики на позначення ефективної сфери особистості. Визначено семантико-структурні особливості конституентів зазначених мікрополів, з'ясовано їх межі, склад і місце у загальному семантичному полі назв емоцій у даній мові. Установлено ядро та периферійні зони. Змодельовано шкалу інтенсивності їх компонентів. Розкрито словотвірний потенціал. Проаналізовано особливості мовної концептуалізації назв емоцій. Відтворено моделі семантичного розвитку дослідженої групи лексики. Установлено закономірності її формального та смислового розвитку на широкому діахронічному тлі впродовж XIII - XX ст., виявлено закріплені у мові народні знання та уявлення про внутрішній світ людини.

  Завантажити