Міститься концептуалізація феномена соціального знання як основи соціального семіозису і допредикативного регулятора практик. Визначається онтологічний і гносеологічний статус соціального знання в контексті інтеракції, механізми його об'єктивації і стандартизації, рівні кодифікації, від первинних схем означування соціальної реальності до складних дискурсивних формацій. Поряд із процесуальними характеристиками соціального знання розглядаються універсальні форми споглядання соціальності - простір і час, а також тіло, будь-які прояви якого завжди навантажені соціальними сенсами.

  Завантажити