Систематизовано теоретичні підходи до трактування суті інноваційної праці як такої, що трансформує результати науково-технічної діяльності у новий продукт (послугу) з метою одержання корисного ефекту (економічного, соціального) та задоволення суспільних потреб. Особливостями змісту такої праці визнано наявність творчості, цільовий орієнтир на потреби ринку. Уточнено мотиваційний вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на інноваційну поведінку особистості з виокремленням стимулів і антистимулів інноваційної праці за умов перехідної економіки. Розроблено методику діагностики сприйнятливості персоналу до інновацій, яка відкриває додаткові можливості для реалізації завдань кадрової політики підприємства, сприяє кращому використанню трудового потенціалу працівників. Обгрунтовано умови ефективного функціонування механізму активізації інноваційної праці на промислових підприємствах, а також удосконалено методи її стимулювання з запровадженням оцінювання конкурентоспроможності персоналу, вимірювання результатів і складності роботи. Обгрунтовано вибір цільових орієнтирів кадрової стратегії підприємства з урахуванням його інноваційного розвитку.

  Завантажити