Досліджено антропонімний простір творів В.Г.Дрозда, описано основні функції оніма та специфіку зв'язку з апелятивними позначеннями особи (контекстуальна антропонімія) в художній спадщині письменника. Відзначено, що власна назва, на основі лексико-стилістичної виразовості, послаблює номінативну функцію, набуваючи оцінно-характеристичних, експресивно-виразових, інформативних, образотвірних функцій. Проаналізовано антропонімію В.Г.Дрозда, яка побудована за зразком реального сільського антропонімікону, а також онімію творів письменника як художньо мотивовану, контрастну, символічну та навіяну традиціями химерної прози. Визначено сміхову, бурлескно-травестійну лінію у творах автора на основі химерності оніма, акцентовано увагу на суто національній самобутності характеру персонажа. Доведено, що введення реальних антропомоделей у фантасмагоричну площину твору є одним з найголовніших ономастичних факторів ідіостилю В.Г.Дрозда.

  Завантажити