Здійснено клініко-імунологічне обгрунтування диференційованих підходів до лікування хворих поліпозним риносинуситом (ПР) та оцінено стан антиендотоксинового імунітету. Досліджено питання стосовно цілеспрямованого призначення топічних стероїдів (альдецину), бактерійних лізатів (ІРС-19), сучасного імуномодулятора "Манакс", а також прогнозування рецидивів поліпозного процесу. Наведено результати клінічних спостережень, обстеження та лікування 112-ти хворих на ПР (поліпозну, гнійно-поліпозну форми, у період ремісії), а також лабораторні дані оцінки стану антиендотоксинового імунітету, аутоантитіл до однониткової ДНК класів M і G, загальних імуноглобулінів трьох класів, цитоморфологічних досліджень поліпів та бактеріологічних досліджень вмісту порожнини носа. Установлено наявність переважання зниженого рівня антиендотоксинових антитіл разом зі зниженим вмістом загальних імуноглобулінів однойменних класів у сироватці крові, що вказує на виражені порушення у гуморальній ланці імунітету. Відзначено, що зміни рівня антиендотоксинових антитіл у сироватці крові не взаємопов'язані з цитоморфологічними особливостями поліпів. З'ясовано підвищений вміст аутоантитіл до однониткової ДНК класів M і особливо G за різних форм ПР і у період ремісії, що може бути використано як прогностичний критерій запального процесу. На підставі клініко-імунологічної характеристики з урахуванням змін стану антиендотоксинового імунітету у хворих на ПР обгрунтовано диференційоване призначення топічних стероїдів (альдецину), бактерійних лізатів (ІРС-19) і манаксу. Через 1,5 роки після лікування встановлено зменшення числа рецидивів захворювання в 4 рази після обгрунтованого застосування топічних стероїдів, 4,7 разів - ІРС-19, у 7 разів - комплексного призначення ІРС-19 і манаксу. Оцінено безпосередні результати лікування та віддалених спостережень у катамнезі та підтверджено доцільність диференційованого підходу до вибору медикаментозних препаратів.

  Завантажити