Дисертацію присвячено оцінці та вибору найбільш доцільного варіанта інтенсивної терапії (ІТ) у тяжких опікових хворих у гострому періоді опікової хвороби. Для вивчення механізмів розвитку опікового шоку й опікової токсемії, визначення найбільш оптимальної програми ІТ обстежено 98 хворих у гострому періоді тяжкої опікової хвороби. Перша група - 61 хворий, яким зроблено стандартну ІТ з використанням сольових збалансованих розчинів, колоїдів і препаратів крові, друга група - 23 хворих, котрим перфторан було введено одноразово в дозі 5 - 7 мл/кг, і третя група - 14 хворих, що одержували перфторан як компонент ІТ дворазово в дозі 2,5 - 3,5 мл/кг на одне введення. Вивчено вплив різних варіантів ІТ на системи біогенних амінів, гемодинаміку та функцію нирок. Встановлено, що найбільш оптимальним варіантом ІТ є терапія з використанням негемоглобінового переносника кисню - перфторану, введеного дворазово (2,5 - 3,5 мл/кг на одне введення), що підсилило стрес-лімітувальні процеси у симпатико-адреналовій системі та зберегло її резерви. Збільшення активності серотонінергічної системи у разі зменшення збудження гістамінореактивної системи сприяло формуванню помірно гіпердинамічного типу кровообігу енергоекономним гетерометричним механізмом компенсації, що запобігає розвитку преренальної ниркової недостатності у стадіях опікового шоку та гострої опікової токсемії.

  Завантажити