Вивчено стан дофамінової системи та її вплив на нейрогуморальні фактори розвитку артеріальної гіпертензії (АГ) у хворих з ожирінням. Показано, що у цих хворих на відміну від осіб з АГ без ожиріння спостерігається зменшення активності дофамінергічної системи у вигляді зменшення добової експресії дофаміну, збільшення добової екскреції нарадреналіну з сечею, збільшення концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові. Визначено негативний корелятивний зв'язок добової екскреції дофаміну з сечею, індексом маси тіла, концентрацією пролактину, альдостерону, лептину. Установлено меншу загальну потужність коливань варіабельності ритму серця з меншою активністю парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, більшим внеском симпатичного відділу та стресорним напруженням вегетативної регуляції серцевої діяльності, ніж у хворих без ожиріння, з порушенням циркадності тонусів різних відділів вегетативної нервової системи протягом доби. За даними добового моніторингу артеріального тиску (АТ) в хворих з АГ та супутнім ожирінням виявлено більші показники "навантаження тиском", варіабельність АТ і порушення його ритму (визначення типу "non-dipper" у 52,6 % випадків), ніж у хворих без ожиріння. Патогенетично обгрунтовано доцільність і доведено ефективність призначення агоністу дофамінових рецепторів - бромокриптину: зменшення АТ, маси тіла, добової екскреції норадреналіну, зменшення концентрації пролактину, альдостерону в плазмі крові, збільшення загальної потужності коливань варіабельності серцевого ритму.

  Завантажити