Розглянуто структурну організацію твердих тканин та пульпи інтактних зубів людини, їх взаємовідношення та стан за наявності карієсу. Розроблено та використано принципово новий метод підготовки прижиттєво збережених зубів для багатоцільових морфологічних досліджень твердих та м'яких тканин зуба. Встановлено пористу будову стінок дентинних канальців у вигляді наявності у них зневапнених вікончатих зон, визначених як пенетровані локуси. Доведено, що бічні відгалуження дентинних канальців імітують кальцифіковані пучки колагенових волокон, які зв'язують між собою стінки суміжних дентинних канальців. Виявлено, що дентинні канальці схильні до дихтомічного поділу. Встановлено наявність в дентині окремих зон, що мають конусоподібну або пірамідальну форму, які вершиною спрямовані до предентину, а основою - до емалево-дентинної межі. З'ясовано, що на межі з емаллю дентин відокремлюється тонкою межовою кальцифікованою пластинкою органічної речовини, що є тканинною основою для консолідації дентину з емаллю. Вперше наведено візуальні дані щодо мікроскопічної структури емалі. Доведено, що деструктивні зміни дентину у разі середнього хронічного карієсу пов'язані з осередковою реакцією пульпи, яка відповідає проекції місця ураження твердих тканин. Встановлено, що найспецифічнішою ознакою патоморфологічної картини хронічного карієсу у разі альтерації є втягування або переміщення дентинобластів у дентинні канальці предентину.

  Завантажити