Досліджено структурні, семантичні та функціональні особливості власних назв сучасної німецької мови. Власну мову розглянуто як білатеральний мовний знак, проаналізовано його формальний і понятійний аспекти. Детально розглянуто семантику власної назви, у якій виділено загальне та конкретне значення. На підставі аналізу значення власної назви досліджено її функціональні особливості у мові та мовленні, а також процеси апелятивації власних назв у сучасній німецькій мові. Вивчено специфіку орфографії власних назв як одного з вагомих аспектів їх інформативності та досліджено способи переходу німецьких власних назв до української мови, серед яких найпоширенішим є практична транскрипція, оскільки її застосування дозволяє враховувати фонетичні та орфографічні особливості лексичної одиниці.

  Завантажити