З позицій системного комплексного підходу досліджено методологічні засади реформування системи соціального захисту населення. Визначено поняття соціального захисту населення як складової соціальної політики держави у контексті побудови його на страхових засадах, у тісному зв'язку з видами, важкістю, частотою та кількістю страхових ризиків. Наведено напрямки та шляхи вдосконалення організаційно-правових аспектів механізму соціального захисту. Обгрунтовано необхідність відповідності програм соціального розвитку до територіально-виробничої специфіки регіонів. Запропоновано концептуальні основи та модель оптимізації ресурсозабезпечення соціального захисту, а також напрями забезпечення ефективності функціонування його системи.

  Завантажити