Зазначено, що інтенсивне сільськогосподарське освоєння території Волинської височини у період XVIII - XX ст. обумовило суттєве зменшення площі лісових насаджень (лісистість регіону досліджень не перевищує 12,1 %), зростання сільськогосподарської засвоєності території (відсоток сільськогосподарських земель сягає 66 %) та значне розорання сільгоспугідь (близько 82,6 %), що сприяло посиленню ерозійних процесів (понад 35 % сільськогосподарських земель еродовані). Показано, що важливу роль у послабленні ерозійних процесів за умов регіону досліджень, покращанні механічного складу, пористості, водопроникності, водостійкості, накопиченні гумусу, азоту та калію на еродованих грунтах відіграють різноманітні фітомеліоративні лісові насадження. Відзначено, що під час створення лісових насаджень на верхній частині еродованих схилів необхідно надавати перевагу у складі насаджень сосни звичайної, у середній частині схилів лісостани необхідно створювати за участю сосни звичайної, дуба червоного та дуба звичайного, а в нижній - за незначної участі (до 10 - 15 %) смереки і модрини європейської та значною перевагою (40 - 50 %) дуба звичайного та інших листяних порід. З метою забезпечення раціонального розташування лісових насаджень в агроландшафтах та зменшення площі еродованих земель запропоновано провести поетапне зменшення площі сільськогосподарських земель за рахунок вилучення з сільськогосподарського використання 65 тис. га та низькопродуктивних і еродованих земель та провести їх залісення та залуження відповідно до розрахованої моделі.

  Завантажити