Проведено філософське вивчення світоглядних парадигм космофізики, історичну динаміку яких розглянуто у контнексті мегапарадигми світодосянення, яку запропоновано розуміти як форму інтеграції та структурування наскрізних тем космофізичних концептів. На підставі їх аналізу доведено, що визначальну роль як теоретичні засади здійснюють дві мегапарадигми теоретико-фізичного знання - космоцентризм і еволюціонізм. З урахуванням трансформації історичного змісту космоцентризму є можливим виявлення його певних фундаментальних ознак, а саме: оформленість, диференційованість, структурність, спрямованість, досконалість, прогнозованість, сталість, самодостатність. Втрата світоглядної домінанти космоцентризму дозволяє виявити евристичний потенціал еволюціоністської метапарадигми, що є формою наукової самосвідомості постіндустріального соціуму та базується на його дсягненнях - молекулярній біології, нанонауці, компьютерсайнесі. На підставі теоретичного аналізу базових концептів космофізики (від ньютонівського до інфляційного етапу космології) узагальнено світоглядні параметри сценаріїв еволюціонуючого космосу. Викладено принципи космологічної еволюції Всесвіту, розглянутої як відкрита система, що самоорганізується. Ці принципи можуть бути застосовані під час опису величезної розмаїтості процесів. Постфрідманівська репрезентація картини світу, що формується на засадах плюралізму у сприйнятті об'єктивної реальності виявляє значення культури нелінійного мислення, яка аргументує культурно-історичну зумовленість парадигм космофізики та їх трансформацій.

  Завантажити