Досліджено зміст інституційної природи формування та розвитку соціального діалогу як реальної передумови досягнення нових стандартів добробуту у громадянському суспільстві. Визначено імперативи формування інституту соціального діалогу та характер оцінюваних підходів щодо його демократичних можливостей. Значну увагу приділено взаємозв'язку політічних і соціальних трансформацій в Україні, що визначають напрямки еволюції соціального діалогу. Досліджено вплив зазначеного інституту та шляхи модернізації українського суспільства. Проаналізовано складові процесу становлення та розвитку соціального діалогу, що можуть відігравати важливу роль у визначенні перспектив сучасної соціальної політики держави, демократичних процесів у суспільстві. На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що інституціоналізовані групи, що входять до складу сторін-учасниць соціального діалогу, користуючись демократичним методом регулювання суспільних процесів, можуть значною мірою сприяти демократизації всіх соціальних і політичних процесів, досягненню нового рівня життя. Показано, що на певному етапі суспільного розвитку соціальний діалог може відігравати роль реального інструменту, соціально-політичної засади системної організації громадянського суспільства, формування нових управлінських моделей і сучасних політичних технологій. Розглянуто динаміку процесів, за яких кожне суспільство, не зважаючи на історичні умови його формування, як простору врегульованих відносин, постає перед фактом, коли сторони соціального діалогу є формою злагодженого та конструктивного вдосконалення будь-яких існуючих соціальних відносин і політичних процесів. Запропоновано комплекс політичних, правових і організаційних заходів, здійснення яких сприятиме гармонійному та збалансованому розвитку соціальних і політичних процесів в Україні з метою забезпечення балансу інтересів різних категорій населення, що є основою соціальної демократії та злагоди за умов формування громадянського суспільства та стабільної ринкової економіки.

  Завантажити