Вперше вивчено реакцію озону з ізомерними гідрокситолуолами у розчині оцтового ангідриду. Виявлено, що в присутності сульфатної кислоти гідрокситолуоли реагують з озоном у вигляді відповідних ацетокситолуолів, які утворюються у процесі розчинення субстрату в оцтовому ангідриді. Доведено, що за даних умов первинна атака озоном здійснюється не за HO-з'язком гідроксильної групи з утворенням феноксильних радикалів, як це має місце під час озонування гідрокситолуолів, а за ароматичним кільцем і метильною групою. Досліджено кінетику та механізм некаталітичної реакції озону з ізомерними ацетокситолуолами у середовищі оцтового ангідриду. Показано, що у разі температур до 288 К озон і субстрат витрачаються за іон-радикальним неланцюговим механізмом, за підвищених температур стає помітним ланцюгове витрачання озону на стадії продовження ланцюга за участю продуктів термічного розкладання пероксидів. Уперше показано, що в процесі озонування ацетокситолуолів в присутності ацетату марганцю (II) та сульфатної кислоти оксидація відбувається переважно за метильною групою з утворенням ацетоксибензилацетатів. За наявності у системі домішок бромідів лужних металів зафіксовано збільшення глибини оксидації, що пов'язано з утворенням високоактивного марганецьбромідного комплексу, в присутності якого ацетоксибензилацетати оксидуються до ацетоксибензилідендіацетатів. Вивчено основні стадії каталітичного циклу, запропоновано механізм процесу, що задовольняє експериментальні дані. З'ясовано, що у разі озонування ацетокситолуолів у присутності ацетату марганцю домішка сульфатної кислоти каталізує реакцію ацилювання та впливає на активність оксидованої форми металу. Обгрунтовано нові теоретичні уявлення щодо реакції озону з ізомерними гідрокситолуолами у рідинній фазі в присутності стоп-реагента, на основі яких сформульовано принципи регулювання й управління селективністю та глибиною оксидації ацетокситолуолів шляхом цілеспрямованого підбору умов реакції, каталізаторів та інших функціональних домішок.

  Завантажити