Комплексно досліджено норми цивільного законодавства України, які регламентують інститут притримання. Узагально головні проблеми, пов'язані з функціонуванням притримання та сформовано основні шляхи їх вирішення. Визначено підстави застосування притримання, правову природу даного способу забезпечення виконання зобов'язань і його функціональне призначення. Доведено, що момент виникнення права на притримання, момент застосування кредитором притримання і момент, коли він має право ініціювати звернення стягнення на притримані ним речі боржника, не збігаються у часі. Обгрунтовано, що окрім права володіння у кредитора виникає право розпорядження предметом притримання. Досліджено співвідношення притримання з іншими інститутами цивільного права та визначено, що притримання є самостійним цивільно-правовим інститутом з притаманними йому характерними особливостями. На підставі результатів дослідження розроблено пропозиції щодо вдосконалення норм чинного цивільного законодавства, які регламентують досліджений спосіб забезпечення виконання зобов'язань, а також рекомендації для оптимізації затосування притримання у практичній діяльності суб'єктів господарювання.

  Завантажити