............. контекст), симуляції (є ігровим втіленням скепсису та іронії щодо будь-якої реальності), поліонтологічності (не передбачає будь-якої константної реальності і проголошує множинну реальність, маніфестуючи граїзацію смислів, фрагментарність, дискретність, серійність). Висвітлено ігровий вимір концепції наративу як шляху до самоідентичності. Виокремлено спільні ознаки та функції гри і нарації як складові процесу самоідентифікації: самодостатність, спорідненість із інтерпретацією, існування у межах правил. Запропоновано визначення феномена гри як тотальності, що, розгортаючись у соціумі, здатна зберігати свою ідентичність і оновлюватися як цілісне утворення завдяки дії сизигійних механізмів, утверджуючи статус однієї з первинних характеристик людини і соціуму, базового щабля культури.

  Завантажити