Вивчено вплив туберкульозної інфекції на стан ванциноіндукованого імунітету проти кору з метою оптимізації тактики специфічної профілактики цієї інфекції за умов епідемії туберкульозу. На Харківщині з 1995 р. до 2007 р. спостерігалось епідемічне розповсюдження туберкульозної інфекції. Виявлено виражену тенденцію росту захворюваності на туберкульоз серед населення, темп приросту становив 88,5 %. Установлено значну поширеність латентної туберкульозної інфекції серед дітей і підлітків (понад 10 000 осіб щороку). Упродовж восьми років дії програми елімінації кору на Харківщині визначено два підйоми захворюваності на кір (2001 р. та 2006 р.), високий відсоток щеплених живою коровою вакциною серед захворілих на кір (понад 40 % осіб) і низький рівень популяційного імунітету проти кору (у середньому 82,4 % серопозитивних осіб). З'ясовано, що у дітей і підлітків на ранньому етапі розвитку неускладненої туберкульозної інфекції (латентна туберкульозна інфекція і локальні форми туберкульозу) зберігався захисний рівень антитіл проти вірусу кору незалежно від терміну після останнього щеплення живою коровою вакциною. Для оптимізації профілактики кору у дітей з туберкульозної інфекцією рекомендовано робити щеплення не раніше, ніж через місяць після закінчення курсу хіміотерапії (хіміопрофілактики) та не пізніше, ніж за місяць до початку протирецидивного курсу хіміотерапії (повторного курсу протирецидивного або превентивного лікування). За результатами дослідження зроблено висновок, що значна поширеність латентної туберкульозної інфекції зумовила високий відсоток дітей і підлітків, яким проводилась хіміопрофілактика, що завадило формуванню потрібного прошарку осіб, імунних до кору.

  Завантажити