На матеріалі творів Г. Газданова, Б. Поплавського та В. Яновського проведено всебічний аналіз основних структурних елементів (топосів, мотивів, міфологічних структур, оціночних компонентів, прийомів, типів героїв), що формують у їх прозі специфічну надтекстову єдність - паризький текст. Стверджено, що центром для паризького тексту досліжених творів є міф про Париж як втілення духовної свободи, пов'язаний з внутрішнім світом героїв. Література митців молодшого покоління зумовила розширення переліку топосів паризького тексту (пансіону, мансарди, монпарнаської кав'ярні, російського кабаре) та засобів їх репрезентації, а також породжує специфічні типи героїв (російський монарно, жебрак, фланер). Доведено, що образ Парижа у прозі Г. Газданова, Б. Поплавського, В. Яновського відтворено у аспекті метафізичної проблематики (подорож Парижем як шлях у простір "душевного міста"), паризький текст відіграє роль універсального засобу концепіювання екзистенційної картини світу, представленої у творчості молодшого покоління у контексті образів міської цивілізації.

  Завантажити