Досліджено феномен становлення й еволюції художньообразного відтворення урбаністичної тематики в українській прозі XX ст. і визначено її своєрідність. На підставі вивчення філософьких, історичних, урбанологічних, соціалогічних ідей та естетичних концепцій даного періоду розкрито специфіку формування української урбаністичної прози. Проаналізовано художні тексти письменників різних історичних періодів і мистецьких напрямів, ідеологічних та естетичних орієнтацій: Г. Сковороди, І. Котляревського, О. Кобилянської, І. Франка, Лесі Українки, М. Яцківа, В. Підмогильного, В. Домонтовича, В. Винниченка, П. Загребельного, Ю. Щербака, А. Дімарова, С. Процюка. Розроблено концепцію зародження та розвитку української урбаністичної прози XX ст., проаналізовано її вплив на становлення модерної української прози, формування світогляду та ціннісних орієнтацій людини в міському та мегаполісному соціумі. Показано, що українська проза другої половини XX ст. прагне до розширення меж у зображенні основних тенденцій урбанізації, досліджено зміну образу міста залежно від умов життя, особистих і суспільних подій. Розкрито багатовекторність та універсальність урбаністичної прози даного періоду. Обгунтовано загальні підходи щодо цілісного уявлення про специфіку української урбаністичної прози XX ст., яка розглядається як певна художня цілісність, найбільш характерними ознаками якої є проблемне новаторство й ідейно-духовний універсалізм.

  Завантажити