Досліджено німецькі приголосні фонеми у сучасному спонтанному мовленні у структурному та функціональному аспектах, висвітлено особливості реалізації німецьких приголосних за умов сильної та слабкої позицій у мовному потоці. Виокремлено модифікаційні процеси сегментних одиниць та встановлено ступінь вияву стабільності чи варіативності їх диференційних ознак у спонтанному мовленні. Доведено, що функціонування приголосних фонем у спонтанному мовленні характеризується нестабільністю вияву диференційних ознак "спосіб творення" та "участь голосових зв'язок" приголосних фонем в результаті зникнення придиховості та часткового одзвінчення глухих напружених зімкнених і щілинних, спірантизації та оглушення дзвінких ненапружених проривних, вокалізації та елізії сонорних звуків. Дзвінка фрикативна фонема /r/, бічна /1/, сонорна /n/, а також глуха зімкнена /t/ у контексті вияву диференційних ознак зазнають послаблення, вокалізації чи елізії. Алофонам сонорної фонеми /n/ у ненаголошенму складі "-en" притаманний високий ступінь варіювання.

  Завантажити