Досліджено міфологічні джерела, використані авторами "Повісті врем'яних літ" у формуванні образної системи літописного тексту. На підставі результатів міфологічного аналізу даного твору встановлено, що літописці у процесі укладання тексту використовували різноманітні усні та писемні джерела, серед яких особливу увагу приділяли міфологічним (місцевим і запозиченим). Виділено такі групи міфів: східнослов'янські (автохтонні), тюркські, скандинавські, античні та біблійні. У групі автохтонних міфів проаналізовано космогонічні, топонімічні, історичні та ритуально-обрядові, мотиви й образи яких залучено до художньої структури літопису. З'ясовано, що автохтонні міфи засобами літописної образності виражають архаїчну інформацію про світоглядні та художні уявлення етносів, які населяли сучасну територію України. Доведено факт залучення до літопису інокультурного художнього досвіду, з урахуванням якого уточнено уявлення про міжетнічні, міжнародні контакти Русі протягом X - XII ст. і зроблено висновок про синтетичний характер творчості давніх літописців, їх широку обізнаність з різноманітними джерелами (усними та писемними). На підставі міфологічного аналізу "Повісті врем'яних літ" аргументовано доведено літературність літопису, поєднання у ньому художності з історизмом.

  Завантажити