Досліджено хибу як специфічне явище у сфері пізнання та застосування пізнавальних спроможностей людини на матеріалі розвитку європейської філософії Нового часу. Показано значущість дослідження хиби для історико-філософської реконструкції розвитку філософської думки доби Нового часу. Доведено, що проблеми хиби є одним з основних предметів філософської рефлексії у процесі дослідження пізнавального процесу, а також у разі побудови запропонованих класичною новоєвропейською філософією моделей набуття вірогідного й істинного знання. Досліджено запропоновану класичною новочасною філософією модель співвідношення розуму та буття у аспекті пошуку логічних, онтичних й онтологічних умов можливості виникнення хиби. Розкрито специфіку осмислення хиби у раціоналістичній і емпіричній філософії XVII - середини XVIII ст. Проаналізовано основні концептуальні підходи до тлумачення хиби. Визначено роль відчуття, пристрастей і мови у процесі виникнення хиби. Досліджено процедури їх нейтралізації. Досліджено зв'язок між новочасною та просвітницькою філософією в аспекті вирішення проблеми хиби.

  Завантажити