Досліджено трансформації уявлень про сутнісні сили людини у текстах героїчного епосу. Проаналізовано природу, генезис, форми експлікації сутнісних сил людини у контексті есенційних і екзистенційних аспектів міфопоетичної, епічної традиції, зокрема, у текстах героїчного епосу - античного, північноєвропейського, буддійського. Досліджено певні жанри українського героїчного епосу у аспекті встановлення в них уявлень про екзистенційні прагнення та сутнісні сили людини. Відзначено, що складові українського епосу - думи й історичні пісні - містять опредметнення загальнолюдських феноменів, які є визначальними, породжувальними сутнісних сил людини. Зроблено висновок, що сутнісною силою людини в українському героїчному епосі є відданість людини референтній соціальній групі. Такими групами є козацьке товариство та сім'я (дім, оселя). Вони постають у текстах втіленням всесвіту, життєвого світу, в якому реалізує себе людське буття.

  Завантажити