Проаналізовано мовні засоби та риторичні прийоми, що реалізують стратегію діалогізації сучасного публіцистичного монологу (СПМ). З використанням запропонованих методів дослідження текстового матеріалу виявлено критерії для типологічного (системного) опису й аналізу засобів і способів, що забезпечують інтерактивність як основну текстову категорію СПМ. Запропоновано трактувати діалогізацію як відносини з адресатом, експліковані у різнорівневих мовних одиницях і спеціальних риторичних прийомах впливу, переконання; як уведення в монологічне висловлювання іншого в різних формах - у вигляді окремих виразів і слів з тезауруса іншого (так зване "чуже слово") або у вигляді ідеї, думки, позиції, переданої від імені іншого. Одиниці діалогічності (діалогеми) становлять формально-значеннєві структури різної мовної природи, об'єднані орієнтованістю на активізацію контакту з адресатом. Виділені й описані мовні засоби та структури можуть бути кваліфіковані як інваріантні ознаки сучасного публіцистичного монологу.

  Завантажити