Розроблено теоретико-методологічні основи управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості. Обгрунтовано напрями здійснення цього розвитку у контексті синергетичної еволюційної моделі інноваційного розвитку підприємства. Обгрунтовано методичні та теоретичні положення дослідження суті й оцінювання інноваційного потенціалу й інноваційного клімату з метою їх застосування для обгрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на підприємствах хлібопекарної промисловості. Запропоновано методики їх оцінювання за визначеною структурою та системою зазначених показників-атрибутів. Розглянуто інноваційний розвиток підприємства у контексті поєднання еволюції та циклічності процесів. Розроблено синергетичну модель інноваційного розвитку підприємства, яку розглянуто як послідовність чотирьох фаз, на кожній з яких принципово змінюються напрями й інтенсивність розвитку, головні стратегічні зусилля, вимоги до розвитку персоналу та кожної особистості, спрямування маркетингової діяльності, вимоги до розвитку конкурентоспроможності підприємства, можливості формування потенціалу, тип організаційного механізму, фінансові, інвестиційні, конкурентні й інноваційні стратегії розвитку. За допомогою теорії самоорганізації систем, основною синергетичною закономірністю розвитку яких є їх послідовний перехід від стану організації, за якого відбувається нормальне функціонування системи з цілісною структурою, до стану самоорганізації. Запропоновано методологічні положення стосовно обгрунтування напрямів розвитку інноваційного потенціалу на базі інноваційного адаптаційного потенціалу. За результатами проведеного дослідження показано, що перехід від фази до фази супроводжується вичерпанням можливостей розвитку на основі імперативів попередньої фази, що характеризується типом кризового стану інноваційного розвитку підприємства. Для цього запропоновано використовувати інноваційний адаптаційний потенціал як відношення інноваційного клімату, як негентропійного фактора до інноваційного потенціалу як ентропійного фактора. На підставі проведених розрахунків інноваційного адаптаційного потенціалу побудовано алгоритм визначення критичних точок розвитку інноваційного потенціалу в контексті життєвого циклу підприємств та проведено їх ідентифікацію, що дозволяє визначати слабкі місця на підприємстві, їх адаптаційні можливості та проблеми розвитку. Відзначено, що кожна з критичних точок визначає необхідність розробки відповідної стратегії. Це дозволяє спрямовувати зусилля підприємства на конкретних напрямах розвитку та визначити їх пріоритетність. За типом кризового стану визначено напрями розвитку інноваційного потенціалу підприємства в еволюційній синергетичній моделі відповідно до конкурентних стратегій розвитку підприємства та їх особливостей у зрілих галузях. Відзначено, що процес формування стратегії інноваційного розвитку підприємства за окремими фазами синергетичної моделі розвитку підприємства формуються за допомогою певних імперативів, а саме: загальної соціально-економічної цілі, інноваційних задач і рівня факторів інноваційного розвитку. Це дозволить пов'язати фазу, на якій знаходиться підприємство, можливості її розвитку й еволюційну зміну цілей і задач у процесі розвитку підприємства. Зазначено, що обгрунтування оптимальних, адекватних типу інноваційної кризи та фази синергетичної моделі напрямів інноваційного розвитку дуже важливе для підвищення ефективності, конкурентоспроможності та подовження життєвого циклу підприємств хлібопекарної галузі.

  Завантажити