Визначено роль генів варіабельних дільниць важких ланцюгів імуноглобулінів (IgVH) субстратних клітин у комплексі з клініко-лабораторними ознаками захворювання в оцінці перебігу хронічної лімфоцитарної лейкемії В-клітинного походження. Обстежено 107 хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) В-клітинного походження. Діагноз встановлено за клініко-гематологічними та імунофенотиповими критеріями. Дослідження IgVH генів проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним сіквенсом одержаних продуктів. За експресії немутованих генів (на відміну від мутованих) хворі на момент постановки діагнозу частіше мали В-симптоми, високий лейкоцитоз. Трансформація у синдром Ріхтера (8 випадків) відбулася лише у хворих з немутованими IgVH генами, причому у 5-ти хворих - за експресії IgVH-69 гену з гомологічними HCDR3 фрагментами. Частота досягнення ремісій під час лікування не розрізнялась залежно від мутаційного статусу IgVH генів, однак, їх тривалість була вдвічі більшою у хворих з мутованих IgVH генами. Хворі з немутованими IgVH генами та високою експресією антигену CD38 (показники доповнювали один одного) частіше потребували терапії II лінії. Встановлено чинники прогнозу загального виживання, прогресії та терміну терапії.

  Завантажити