Проведено дослідження фразеології верхньолужицької мови у культурологічному аспекті. Проаналізовано культурно марковану фразеологію, що відображає мовну картину світу лужицьких сербів. Запропоновано визначення поняття мовної картини світу (МКС), показано його відмінність від поняття концептуальної картини світу. Розглянуто основні складники МКС і фактори, що впливають на її формування. Розкрито сутність поняття цілісності МКС. Проаналізовано образ навколишнього світу у верхньолужицькій фразеології. Встановлено, що лужицькі серби класифікують оточуючу дійсність з урахуванням фактора одухотвореності явища. З'ясовано, що неодухотвореними явищами у свідомості лужицьких сербів виступають явища неживої природи, яким не можна приписати однозначних оцінних характеристик. Доведено, що найвищий ступінь одухотвореності притаманний образу представників тваринного світу. Встановлено, що образ рослинного світу за рівнем одухотвореності займає проміжну позицію між образом неживої природи та фауни. Внутрішній світ людини представлено у фразеології верхньолужицької мови трьома ідеографічними групами: "риси характеру", "особливості інтелекту" та "соціальна взаємодія чоловіка та жінки". Розглянуто міфологічну та релігійну свідомості лужичан, проаналізовано особливості їх повсякденного життя, народні традиції й обряди, уявлення про життєвий цикл у фразеології. Досліджено топо-, етно- й антропонімну фразеологію верхньолужицької мови.

  Завантажити