Вперше розроблено класифікацію та розкрито зміст основних форм правозастосовчої діяльності (правосуддя, установчо-розпорядчої, контрольно-наглядової та правоохоронної). Запропоновано визначення поняття форми правозастосовчої діяльності як специфічного виду роботи компетентних державних органів і посадових осіб, а також уповноважених недержавних і громадських організацій, спрямованої на виконання, використання, охорону та захист норм права, що має об'єктивно виражений характер і забезпечує створення оптимальних умов для реалізації норм права. Обгрунтовано доцільність використання у правозастосовчій практиці, крім легістсько-нормативістського підходу до права, також інших підходів, зокрема, природно-правового, соціологічного й інтегративного. З'ясовано, що методологія правового дослідження залежить від його спрямованості на з'ясування загального, особливого або унікального в організації та функціонуванні правозастосовчої діяльності залежно від форм її здійснення. Доведено доцільність впровадження нових форм правозастосовчої діяльності. Показано значення правозастосування як виду правової діяльності. Обгрунтовано наукові уявлення про правозастосовчу діяльність як юридичний процес, описано окремі форми її здійснення. Розроблено наукові положення та теоретичні підходи до сучасного праворозуміння, досліджено їх вплив на реалізацію права, зокрема, правозастосовчу діяльність. Розкрито змістовні характеристики правосуддя, установчо розпорядчої та контрольно-наглядової форм правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано теоретичні положення щодо правоохоронної форми правозастосовчої діяльності, зокрема визначено та теоретично обгрунтовано фактори обумовленості організаційно-функціональної побудови системи правоохоронних органів та охарактеризовано особливості окремих видів правоохоронної правозастосовчої діяльності.

  Завантажити