Досліджено реформаційні явища в житті Російської православної церкви в Україні у 1905 - 1917 рр. Проаналізовано адміністративно-територіальну структуру церковного управління та способи її трансформації в Україні на початку XX ст. відповідно до національних соборноправних традицій. Спростовано усталене в радянській історіографії оцінювання церкви як цілком реакційної організації. Виявлено форми та характер діяльності громадських організацій за участю духовенства. Доведено участь духовенства у національно-церковному відродженні України. Визначено особливості та масштаб його національної діяльності. Втановлено, що ознаками пробудження національної свідомості пастирів зазначеного періоду стали спроби впровадження української мови у навчальну практику, поява осередків руху за українізацію богослужінь і факт видання українського перекладу Євангелія у 1911 р.

  Завантажити