Уперше запропоновано розуміння зв'язку між соціо-інвайронментальним підходом у розумінні стратегічного управління та зміною парадигми часоструктурування. Здійснено впровадження концептуальної диференціації понять суспільства-системи та суспільства-середовища на основі розрізнення автопойетичних соціальних систем, що піддаються глобальній інтрузії з погляду формування та функціонування стратегії підприємства за умов глобалізації. Удосконалено положення теорії структурного функціоналізму Т. Парсона, згідно з яким, стратегічний наступ виробничої організації на ринку означає зменшення соціально-часових і соціально-просторових ризиків шляхом нав'язування певній частині соціального середовища власної потенційної присутності.

  Завантажити