Комплексно досліджено вітчизняне законодавство, законодавство зарубіжних держав, зокрема Російської Федерації, стосовно процедури переведення та переміщення працівників. Обгрунтовано доцільність розмежування спеціальних принципів переведення та переміщення як різних за змістом. Аргументовано потребу у законодавчом у закріпленні таких спеціальних принципів переведення працівників: обов'язковості одержання згоди працівника на переведення, добровільності переведення, письмової форми угоди про зміну визначених сторонами умов трудового договору, недопустимості переведення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи, заборони встановлення випробування у разі переведення, врахування професії й спеціальності працівника, обов'язковості гарантійних і компенсаційних виплат у разі переведень в іншу місцевість та ін. Доведено необхідність законодавчого закріплення спеціальних принципів правового регулювання переміщення працівників, таких як: відсутність необхідності одержання згоди працівника на переміщення, вмотивованість переміщень, зміна робочого місця, не протипоказана працівникові за станом здоров'я. Обгрунтовано, що для правового регулювання переведень і переміщень працівників застосовуються різні способи правового регулювання, зокрема, дозвіл і зобов'язання.

  Завантажити