Досліджено пізню прозу видатного австрійського прозаїка другої половини XX ст. Гайміто фон Додерера, грунтовно проаналізовано структурні композиційні та наративні особливості його текстів. Висвітлено амбівалентний вплив "габсбурзького міфу" на формування світоглядних та естетичних засновків австрійського автора, зокрема, його орієнтацію на традицію та відверто ностальгічну концепцію двох дійсностей. Увагу приділено спорідненості між структурними та жанровими моделями музичних творів і структурно-композиційними особливостям пізньої прози письменника. Складну тематико-семантичну стратифікацію Додерерових романів та оповідань розглянуто в контексті застосування принципу симфонізму, що відображає закономірності звернення автора до метаобразів. Здійснено спробу типологізації й осмислення широкого спектру неративних стратегій і тактик, які використовував Г. фон Додерер у своїй творчості. З'ясування та/або уточнення перелічених аспектів структури та оповіді у творах Г. фон Додерера дозволяє повніше висвітлити багатогранний зв'язок між художньою практикою письменника та його естетико-філософськими концепціями.

  Завантажити