Обгрунтовано новий підхід до розв'язання проблеми, що передбачає покращання результатів лікування диспластичного коксартрозу дорослих хворих. Здійснено математичне біомеханічне моделювання диспластичного тазостегнового суглоба (ТС), а також аналіз клінічних проявів, анамнестичних даних, рентгенморфометричних параметрів і результатів лікування 375-ти ТС у 303-х пацієнтів з диспластичним коксартрозом. Розроблено біомеханічну математичну модель диспластичного ТС, яка відображає співвідношення сил в ділянці контакту головки стегнової кістки та тазостегнової западини та дозволяє кількісно описати патологічні зміни у ТС залежно від його рентгенморфометричних параметрів і маси тіла пацієнта, враховуючи під час цього модуль пружності хрящової тканини. Створено модель тазостегнової западини з імплантованим ацетабулярним компонентом протеза, яка дозволяє визначити зони стресових навантажень, що виникають у ділянках контакту головки та чашки протеза, та зовнішньої поверхні чашки і тазостегнової западини, завдяки чому визначається найбільш раціональний варіант імплантації чашки протеза залежно від ступеня ацетабулярної дисплазії. Встановлено найбільш значущі рентгенморфометричні маркери захворювання та розроблено прогностичну систему його розвитку. Проведено дослідження перебігу диспластичного коксартрозу у дорослих, яке дозволиляє вивчити біомеханічні особливості функціонування кульшових суглобів за умов нерівномірного навантаження та математично обгрунтувати механізм ураження контрлатерального суглоба. Запропоновано нову класифікацію дисплазії ТС у дорослих, де окремо розглядаються ступінь ацетабулярної дисплазії та ступінь дисплазії проксимального відділу стегнової кістки, а також схему вибору методу та способу лікування диспластичного коксартрозу у дорослих хворих.

  Завантажити