Уперше на підставі інтегральної клініко-інструментальної та біохімічного оцінювання стану серцево-судинної системи, аналізу взаємозв'язків рівня кардіальних біомаркерів з морфофункціональними параметрами серця та показниками центральної гемодинаміки встановлено клініко-гемодинамічні варіанти серцевої недостатності у дітей із природженими вадами серця. Досліджено частоту міокардіальної дисфункції шлуночків та її варіанти у дітей з природженими вадами серця у доопераційному періоді та після кардіохірургічної корекції. Обгрунтовано доцільність визначення міокардіальної дисфункції на доклінічній стадії серцевої недостатності з метою призначення індівідуальної терапії для запобігання її прогресування, клінічної маніфестації й інвалідізації хворих. Встановлено особливості клініко-параклінічних проявів серцевої недостатності у дітей раннього віку з природженими вадами серця (ПВС), що належать до різних гемодинамічних груп. Запропоновано розподіл пацієнтів на функціональні класи за допомогою розробленої шкали, яка включає додаткові критерії визначення функціонального стану серцево-судинної системи. Уперше у дітей з ПВС на підставі систематизації їх клініко-інструментальної характеристики розроблено прогностичну експертну систему визначення функціонального стану серцево-судинної системи. Доведено наявність ушкодження кардіоміоцитів на фоні гемодинамічних порушень та їх взаємозв'язок зі ступенями тяжкості серцевої недостатності та легеневої гіпертензії у дітей з ПВС. Обгрунтовано доцільність використання біомаркерів в оцінюванні клінічного стану пацієнтів та як додаткових критеріїв для визначення тактики індивідуального диспансерного спостереження. Розроблено критерії оцінювання функціонального стану серця у дітей після кардіохірургічної корекції ПВС з урахуванням варіантів ремоделювання міокарда, формування систолічної та діастолічної дисфункції шлуночків, наявності резидуальних станів, що дозволяє найбільш об'єктивно й якісно визначати комплекс реабілітаційних заходів.

  Завантажити