Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Завантажити