У підручнику з позицій новітніх знань і передового досвіду діяльності правоохоронних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю, відображено сучасний стан криміналістики та показані шляхи її розвитку. Викладено теоретичні та методологічні засади криміналістики, детально розглянуто систему засобів і методів криміналістичної техніки, зокрема, судова фотографія, кінематографія, відеозапис, криміналістична трасологія, дослідження зброї і слідів її застосування (судова балістика), почеркознавство та ін. Чільне місце посідає криміналістична тактика (у т.ч. організація та планування розслідування, слідчі дії, судова експертологія) і методика розслідування. Наводяться загальні положення методики розслідування окремих видів злочинів (проти життя, здоров'я, волі і гідності особи; злочини в сфері економіки; проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я; злочини в галузі інформаційних технологій). Це перший підручник з криміналістики, який написаний з урахуванням положень Конституції України (1996 р.), матеріалів слідчої, експертної та судової практики періоду реформ в Україні.

Висвітлюється державотворча діяльність українського народу в ході його історичного розвитку. Розкриваються основні етапи становлення української державності, особливості процесів державотворення на різних українських землях. Чільне місце відведено характеристиці державного ладу України за радянських часів, різним аспектам проголошення і здобуття державної незалежності України.

Розкрито теоретичні та практичні питання правового статусу джерел трудового права. Проаналізовано чинники, під впливом яких формуються джерела трудового права. Визначено поняття джерел трудового права, зокрема, у зв'язку з розширенням сфери локального регулювання зазначено, що в прийнятті джерел трудового права активну участь беруть наймані працівники в особі трудового колективу чи його органів або інших уповноважених найманими працівниками органів. Досліджено особливості окремих джерел трудового права, доведено необхідність подальшого розширення сфери локального регулювання трудових відносин. Увагу акцентовано на необхідності прискорення прийняття Трудового Кодексу, в якому чільне місце повинні зайняти норми-гарантії реалізації та захисту найманих працівників, а також норми про юридичну силу та правовий статус актів трудового законодавства. Проаналізовано акти трудового законодавства України та правозастосувальну практику, обгрунтовано рекомендації щодо їх удосконалення.

Розглянуто шляхи оптимізації системи державного управління й органів місцевого самоврядування. Чільне місце відведено обгрунтуванню можливих напрямів збалансування процесів децентралізації та централізації, зміцненню їх політико-правових засад у структурній організації суб'єктів державного управління й у реформуванні механізмів публічного управління.

Доведено, що чільне місце у системі трудового права посідає людина як первинний суб'єкт цієї галузі права та відповідних правовідносин. У процесі регулювання трудових відносин простежено застосування норм моралі як критерію для оцінювання поведінки учасників відносин як у позитивному (під час застосування заохочень за сумлінну працю), так і в негативному аспекті (під час застосування заходів дисциплінарного або громадського впливу). Основою моральних норм у сфері праці є такі категорії, як свобода, обов'язок, необхідність, добро, справедливість, совість, честь, відповідальність, гідність та ін. Моральна цінність праці передбачає і моральне оцінювання організації виробничої діяльності, її спрямованість на досягнення як суспільного, так і особистого інтересу. Ефективність регулювання трудових відносин визначено тим, наскільки якісно працівник засвоїв моральні вимоги та наскільки останні виконуються ним свідомо, сумлінно та самостійно. З'ясовано, що взаємодія норм права та норм моралі в регулюванні трудових відносин відбувається у двох основних формах: регулювання трудових відносин нормами трудового права, основою яких є моральні принципи; регулювання трудових відносин нормами трудового права, які безпосередньо вимагають моральної поведінки їх учасників. Сформульовано висновки та пропозиції можуть бути використані у процесі вдосконалення проекту нового ТК України, чинного КЗпП України, Законів України "Про охорону праці", "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", "Про захист персональних даних", "Про охорону дитинства" та підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих у їх розвиток.

Чільне місце серед гарантій діяльності суддів судів загальної юрисдикції посідають нормативно-правові гарантії. Провідне місце в системі даного виду гарантій належить нормам Конституції України та конституційним законам.

Проведено аналіз стану вітчизняних журналютикознавчих досліджень правового регулювання діяльності мас-медіа, виявлено їх предметно-методологічну специфіку та окреслено перспективні напрями наукових студій. Встановлено, що упродовж 1990 - 2000-х рр. визначилися провідні вектори дослідження проблеми, чільне місце з-поміж яких посіло правове забезпечення свободи слова. Вказано на конвергенцію журналістикознавчих і правознавчих досліджень й появу публікацій, наближених до юридичного дискурсу. Підкреслено, що до сьогодні не виділено категорії, які б специфікували проблематику медіаправа в журналістикознавчій площині. Акцентовано на відсутності грунтовного наукового аналізу правової специфіки забезпечення відповідальності ЗМІ в кризові моменти розвитку суспільства.

В Україні розпочалася адміністративна реформа через децентралізацію та формування об'єднання сільських територіальних громад (ОСТГ). Децентралізація та формування ОСТГ, по суті, стало першим кроком державотворчого процесу, який будується за активної участі громади, громадськості. Для України це стало революційним, досі не звіданим інструментом, який забезпечує перехід від командно-адміністративної до ринкової моделі господарювання. При цьому особливо важлива роль відведена соціальному капіталу як головній продуктивній силі, участь якої в реформуванні набрала неформальні й реальні риси дієвості. Проаналізовано залученість соціального капіталу у формуванні та забезпеченні ефективної діяльності об'єднаних сільських територіальних громад. Саме громадяни нині є головними дієвими особами в процесах децентралізації на селі. Важливу роль відведено в дослідженні вирішенню завдань фінансової достатності ОСТГ. Запропоновано нетипові підходи до вирішення цієї проблеми. Обгрунтовано потребу пошуку власних джерел грошових надходжень за рахунок ресурсів, які є та можуть стати власністю громадян. При цьому ключове місце має бути надане людському ресурсу - соціальному капіталу. Саме громадяни на місцях найкраще знають, який ресурс та які заходи дають змогу зробити громаду фінансово достатньою. Чільне місце відведено дослідженню процесу формування ОТГ у Львівській області. При цьому ключова роль відведена ученим, науковцям, які розробляють програми реформування сільських населених пунктів. Наукові установи, їх кадровий потенціал нині є тим соціальним капіталом, який здатний сформувати ОТГ відповідно до вимог сучасності та запитів громадян. Значне місце в дослідженні відведено вирішенню завдань кадрового забезпечення, процесів децентралізації та створення ОТГ. Саме кадри, їх знання та уміння організувати трансформаційні, децентралізаційні процеси забезпечують успіх у формуванні й розвитку територіальних громад. У складі ресурсів ОСТГ особлива роль відведена природно-ресурсному потенціалу, який є тим фундаментом, з якого слід розпочати об'єднуючі процеси. Звернено увагу на недопущення корумпованості при формуванні процесу управління громадою особами, які мають забезпечувати організацію успішного менеджменту територіальних громад. Процеси створення ОСТГ мають постійно контролюватися громадянами, бути публічними й прозорими. Саме тоді вдасться значно підняти роль соціального капіталу в процесі формування й діяльності ОТГ на селі.

Розроблено та обгрунтовано теоретичні та практичні засади реформування судової системи України. Розкрито та з'ясовано сутність судової реформи, методологію її реалізації, закономірності і особливості її перебігу, етапи історичного розвитку судової системи, встановлено вплив на цей процес міжнародних стандартів. Розглянуто значення судової реформи у механізмі формування громадянського суспільства. Сформульовано та розкрито зміст вимог, яким повинна відповідати судова реформа. Охарактеризовано технологію її проведення та визначено основні складові стратегії реформування судової системи. З'ясовано значення судової реформи у забезпеченні стабільності судової системи. Особливу увагу приділено вивченню історичного розвитку вітчизняної судової системи. Проаналізовано вплив міжнародних стандартів на процес реалізації судової реформи в Україні, чільне місце серед яких посідають конвенційно-правові позиції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). З'ясовано роль судової реформи під час розвитку громадянського суспільства.

Розглянуто та систематизовано міжнародні нормативні документи та законодавчі акти України стосовно національної безпеки і оборони України. Наведено більше 30 державних угод про співробітництво у галузі науково-технічної діяльності. Серед країн, з якими Україна уклала зазначені угоди, є: Азербайджан, Алжир, Південно-Африканська Республіка, Білорусь, Болгарія, Бразилія, Республіка Екваторіальна Гвінея, Грузія, Італія, Казахстан, Киргизія, Китай тощо. Україною також укладено низку угод із закордонними партнерами з питань економічної, соціальної, енергетичної та інформаційної, екологічної безпеки. Наведені угоди свідчать про те, що Україна посідає чільне місце серед провідних держав, для яких питання сталого розвитку суспільства, належного рівня безпеки та обороноздатності власної країни є важливими та нагальними.

Проаналізовано специфічні особливості впливу глобалізації на національну державу в сучасну епоху квантології. Розкрито сучасну роль туристичної діяльності з критеріального огляду: інновації, інвестиції та рекреації. Викладено фундаментальну модель контррозвідувальної діяльності в сучасній сфері туризму з метою вирішення правових інтересів державотворення. Оскільки контррозвідувальний режим при взаємодії з громадськістю сприяє ефективному та оптимальному вирішенню економічних завдань сектору безпеки. Це забезпечує інвестиційний клімат держави з середини туристичної сфери за кошти кіберінфраструктури приватного сектору. При цьому важливим місцем є питання створення туристичного іміджу серед країн світу, в якому Україна за рахунок природно-рекреаційних ресурсів посідає чільне місце.

Мета роботи - виявлення особливостей господарської діяльності комунальних підприємств, для яких діяльність у сфері поводження з відходами/управління відходами є основною, формування пропозицій щодо усунення недоліків правового регулювання такої діяльності та вдосконалення відповідного законодавства. Застосовано у поєднанні загальні (аналізу, синтезу, порівняння, індукції, дедукції) та спеціальні методи дослідження (системно-функціональний, формально-логічний, формально-юридичний). Доведено, що на сьогодні комунальні підприємства залишаються основним видом суб'єктів господарювання у сфері відходів на місцевому рівні. Їх господарська діяльність здебільшого має збитковий і дотаційний характер. Органи місцевого самоврядування і самі комунальні підприємства, основна діяльність яких пов'язана з відходами, не сприяють конкуренції суб'єктів господарювання у сфері відходів. Новий Закон України "Про управління відходами" зберігає ризики негативного впливу органів місцевого самоврядування на конкуренцію суб'єктів господарювання у сфері відходів. Даний нормативно-правовий акт конкретизує права і обов'язки різних суб'єктів господарювання у сфері управління відходами, чільне місце відводить комунальному підприємству - адміністратору послуги з управління побутовими відходами. Обгрунтовано пріоритетність саме діяльності комунальних підприємств у сфері збирання, вивезення, утилізації і переробки, захоронення відходів за умови вдосконалення системи контролю за їх діяльністю, особливо з боку Антимонопольного комітету України. Обговорено доцільність муніципалізації послуг з утилізації відходів, регульованість тарифів на побутові відходи, що не сприяє прибутковості підприємств, види і обсяги стимулювання комунальних підприємств, що функціонують у сфері відходів, здійснення державно-приватного партнерства, а також партнерства між територіальними громадами і суб'єктами підприємництва приватного сектора економіки для вирішення проблем з відходами.