Наведено уявлення про широту професійної діяльності вчених, які працюють у галузі біобезпеки, у плані надання своєчасних та ефективних рекомендацій для політиків і дипломатів в уряді. Політики та дипломати тією чи іншою мірою також займаються проблемами біобезпеки, такими, зокрема, як біологічна та токсикологічна зброя (сформульовані у відповідній конвенції: Biological and Toxin Weapons Convention), однак у них може бути відсутня відповідна інформація про певні події. З огляду на це значення діяльності кваліфікованих учених, що володіють останніми даними у сфері біобезпеки, важко переоцінити, адже вони можуть проаналізувати будь-яку ситуацію з усього спектра відповідної проблематики та використовувати свої знання для обгрунтованих пропозицій, які часто можуть бути прийнятними й для їх колег-вчених в інших галузях біологічної науки. Для висококваліфікованих учених подібна діяльність є ефективним і вкрай важливим аспектом їх професійної активності, оскільки вони в змозі надати наукові консультації, проаналізувати й узагальнити відповідні наукові дані з конкретної теми, що цікавить політиків і дипломатів. Такий аналіз передбачає ідентифікацію ключових елементів, які є актуальними для даної наукової проблеми та мають бути сформульовані таким чином, щоб наслідки оцінки різних елементів конвенції були чіткими та зрозумілими для політиків і дипломатів. Тобто, відповідні наукові аспекти мають бути проаналізовані, узагальнені та представлені в контексті конвенції разом із пропозиціями про те, які кроки в цьому напрямі слід зробити.

Мета роботи - комплексний аналіз обов'язку батьків утримувати дітей та його ролі в науці і практиці, вироблення пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства України в сфері утримання дітей на основі досвіду країн ЄС. Методологічну основу дослідження складає система філосовсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально наукових методів та підходів, що забезпечили об'єктивний аналіз досліджуваного предмету. Враховуючи актуальність впровадження різних форм державної допомоги, за прикладом зарубіжних країн (Великобританія, Литва, Польща) пропонується створити в Україні спеціалізовану установу, уповноважену на розрахування аліментів, розшук боржників, стягнення аліментів та застосування відповідного впливу до боржників. Враховуючи позитивний досвід низки економічно розвинених країн ЄС, пропонується передбачити в СК Українидиференціювання розміру аліментів, що підлягають стягненню в твердій грошовій сумі : від дні народження дитини до 6-ти років, від 6-ти до 12-ти років, від 12-ти до 18-ти (до повноліття або до закінчення навчання). Пропонується передбачити окремий пункт в переліку доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів про врахування прибутку боржника від передачі в оренду нерухомого майна. Робота присвячена особливостям батьківського утримання в країнах ЄС, що не притаманні для України. Проаналізовано особливості роботи Гарантійного фонду коштів на утримання дітей в Латвії, дослідив механізм Державної системи забезпечення в Великобританії та Німеччині. Досліджено та проаналізовано законодавство держав-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, в яких діє система державних агенцій з утримання дитини, що користуються чіткими математичними формулами для вирахування аліментів тощо.

На основі теорії адміністративного права, вітчизняного та країн-учасниць ЄС законодавства і практичної діяльності публічної адміністрації наведено нове розв'язання наукового завдання щодо розвитку засад та адміністративного інструментарію адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні. Розкрито поняття та сформовано зміст адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів як адміністративної діяльності публічної адміністрації на основі реалізації норм адміністративного права. Комплексно розкрито юридичну природу прав і законних інтересів нотаріусів як об'єкта адміністративно-правового захисту. З'ясовано адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні. Визначено механізм адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів. Розкрито форми й методи адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо захисту прав і законних інтересів нотаріусів. Виявлено ефективний досвід адміністративно-правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів у країнах-учасницях ЄС. Він полягає в системі засадничої довіри громадян до системи нотаріусів, високій їх правовій культурі і правосвідомості, що позитивно підкріплюється захистом нотаріусів законом, чіткими матеріальними і процесуальними нормами притягнення їх до спеціальної дисциплінарної відповідальності міністром юстиції виключно після подання органів нотаріального самоврядування. Удосконалено законодавство з метою підвищення ефективності захисту та законних інтересів нотаріусів.

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному теоретико-методологічному аналізі для виявлення пріоритетних напрямів удосконалення державно-службових відносин (ДСВ) в системі публічного управління, а також розроблення науково-практичних рекомендацій. Розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності ДСВ в системі публічного управління, зокрема понятійному та змістовному наповненню, класифікаційних характеристик, що дозволяють говорити про трансформацію та модернізацію даного поняття по принципу "глибина та ширина". Всебічний аналіз та узагальнення наукових підходів до удосконалення ДСВ в системі публічного управління свідчить про те, що в науковій галузі "Державне управління" є необхідність подальшого пошуку механізмів удосконалення ДСВ в системі публічного управління. Надано авторське визначення ДСВ в системі публічного управління як взаємодію органів державної влади відповідно до покладених державою функцій для вирішення поставлених задач з інституціями громадянського суспільства з чіткими зв'язками між компетенціями за принципами верховенства права, законності, професіоналізму, доброчесності, ефективності, політичної неупередженості, прозорості, стабільності. Здійснено системний аналіз органів управління публічною службою у Німеччині, Франції, Іспанії, Латвії, США, Японії та Китаї, визначено характерні риси добору, селекції та кар'єрного зростання публічних службовців, визначені органи державної влади, які реалізують кадрову політику у сфері публічної служби. Обґрунтована та сформована модель ДСВ в системі публічного управління, де до основних складових віднесено: державного службовця (посадову особу місцевого самоврядування), державу (як роботодавця) через систему органів влади, професіоналізм, цінності, систему відбору та кар'єрного зростання службовців. За отриманими результатами визначено ефект в системі публічної служби після запровадження реформ, а саме: оновлення якісного складу публічної служби не дало позитивних результатів для імплементації реформ і більш того привело до погіршення оновленого якісного складу публічної служби (в порівнянні з попереднім), непрофесійність публічних службовців; не вирішено проблеми, що існують в системі публічної служби пов'язані з корупцією (як неефективна боротьба з корупцією, відсутність реальних механізмів запобігання та боротьби з корупцією); у діючому законодавстві з питань публічної служби відсутні або існують нереальні механізми реалізації реформ. На підгрунті аналізу розвитку ДСВ в системі публічного управління, запропонованої моделі ДСВ в системі публічного управління, отриманих результатів експертного оцінювання сучасного стану проблем розвитку публічної служби в Україні та формування якісного складу публічних службовців, запропоновано шляхи удосконалення ДСВ в системі публічного управління.

З'ясовано поняття та суть адміністративних послуг у діяльності сервісних центрів МВС України, проаналізовано їх особливості, та наведено пропозиції щодо їх систематизації. Встановлено, що адміністративні послуги в діяльності сервісних центрів МВС України є публічними послугами, які реалізуються за зверненням фізичної чи юридичної особи відповідно до закону. Обгрунтовано, що надання адміністративних послуг у діяльності сервісних центрів МВС України є пріоритетним напрямком державної політики у сфері надання послуг. Окреслено, що суб'єктами звернення за адміністративними послугами в діяльності сервісних центрів МВС України є фізичні та юридичні особи. Розкрито, що сервісні центри МВС України надають як адміністративні, так і інші послуги, що загалом охоплюються терміном "сервісні". Акцентовано увагу на тому, що належність послуг до адміністративних визначається за такими критеріями: повноваження органу щодо надання послуг визначається законом; послуги надаються адміністративними органами шляхом реалізації владних повноважень; послуги надаються за зверненням фізичних та юридичних осіб; результатом розгляду звернення є адміністративний акт; надання послуг пов'язане із забезпеченням створення умов для реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів. Встановлено, що система сервісних центрів, які підпорядковуються Міністерству внутрішніх справ України, надають як платні, так і безкоштовні адміністративні послуги. Встановлено, що адміністративні послуги в діяльності сервісних центрів МВС України слід класифікувати за такими критеріями: за суб'єктом надання адміністративних послуг; за видом суб'єкта звернення за адміністративною послугою; за предметом звернення за адміністративною послугою; за видами адміністративних послуг; інформаційні послуги; електронні послуги; за юридичними наслідками; за напрямком діяльності сервісних центрів; за характером дій, змісту та обсягу процедурного характеру (основні та додаткові); за видами адміністративних процедур у діяльності сервісних центрів МВС України. Зроблено висновок, що процес надання адміністративних послуг системою сервісних центрів МВС України характеризується чіткими та послідовними адміністративними процедурами, які мають специфічні стадії, етапи та процесуальні дії.

Проаналізовано поняття, сутність та ознаки трудової діяльності працівників поліції. З’ясовано особливості сучасного стану правового регулювання трудової діяльності працівників поліції. Визначено принципи трудової діяльності працівників поліції. Досліджено мету, завдання і функції трудової діяльності працівників поліції. Охарактеризовано зміст кожного з цих елементів. Розглянуто теоретико-практичні проблеми правового регулювання трудової діяльності працівників поліції. Виділено обґрунтовані напрями їх вирішення із чіткими законодавчими формулюваннями. Надано пропозиції щодо запозичення в Україну позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання трудової діяльності працівників поліції.