Узагальнено та запропоновано нове розв'язання наукової проблеми, що полягає в розробленні концептуальних та методологічних засад системного господарсько-правового регулювання відносин в інноваційній сфері, а також оптимізації механізму та засобів господарсько-правового забезпечення реалізації інноваційної політики держави. Досліджено правову природу та особливості інноваційних відносин, а також сформульовано їх визначення. Обгрунтовано, що інноваційні правовідносини мають комплексний характер, об'єднуючи низку простих, однорідних відносин, які складаються протягом здійснення інноваційного циклу. Проаналізовано зміст та з'ясовано ознаки інноваційної діяльності. Розглянуто сутність та особливості об'єктів інноваційної діяльності, запропоновано їх авторські визначення. Досліджено питання щодо співвідношення інновацій та об'єктів права інтелектуальної власності. Встановлено основні функції та необхідні для їх реалізації властивості інновацій, на основі яких визначено, які об'єкти права інтелектуальної власності є базовими елементами інновацій, а які - допоміжними. Запропоновано за методологічну основу правового регулювання відносин в інноваційній сфері з метою забезпечення системного підходу використати структуру національної інноваційної системи, під функціонування якої складаються: відносини, які виникають у процесі реалізації інноваційного циклу; відносини, які виникають під час взаємодії з інноваційною структурою; відносини, які складаються на інноваційному ринку. Обгрунтовано, що основним завданням інноваційної політики держави має бути визнано формування, ефективне функціонування та забезпечення стійкого розвитку національноїінноваційної системи, щодо якої держава виконує забезпечувальну, координаційну та контрольну функції. Запропоновано, на основі систематизації законодавства про інноваційну діяльність, розробити та прийняти комплексний нормативно-правовий акт, який стане правовою основою державної інноваційної політики та центральною ланкою системи інноваційного законодавтсва.

  Скачати повний текст