Обгрунтовано шляхи вирішення актуальних теоретичних і практичних проблем співвідношення права та релігії, розкрито природу даних явищ. Виявлено спільні та відмінні риси права та релігії як форм свідомості та засобів регулювання діяльності суспільства з урахуванням їх генезису, сфери застосування, лінгвістичних особливостей, формального, функціонального, ціннісного аспектів. Досліджено взаємодію права та релігії у процесі суспільного регулювання, проаналізовано протиріччя, що виникають між правовими та релігійними приписами. Розглянуто особливості релігійного впливу на правоутворення, охарактеризовано його форми. Запропоновано типологію правових систем світу за критерієм впливу релігійного чинника на їх розвиток і функціонування. Обгрунтовано шляхи оптимізації відносин держави і церкви в Україні та покращання правової регламентації релігійних відносин.

  Скачати повний текст

Поглиблено наукові уявлення про світоглядні типи свідомості, якими є: міфологія, релігія та філософія, які розглянуто як безпосередні прояви самопізнавальної природи людини в її суб'єктивно-суб'єктній єдності, що надає їм статус духовно-практичної правової волі до життєздійснення. З'ясовано, що індивідуальна свідомість людини виражає її життєві потреби, які в суспільному бутті є способами конституювання правосвідомсті. Доведено, що духовно-мотиваційний суспільно-практичний простір правосвідомості визначається змістовими складовими міфології, яка без будь-яких обмежень проголошує життєві потреби й інтереси людини. Обгрунтовано думку про облагородження правомірності життєвих потреб та інтересів людини духовним потенціалом релігійного світогляду, який соціалізує їх засобом аналітико-критичних обмежень властивого кожній людини і природно-біологічного егоцентризму. Встановлено, що гуманістичне спрямування правової волі людини на розкриття та задоволення сутнісних потреб свого буття відбувається у сфері соціально-філософських визначень свідомості, що базуються на об'єктивному духовно-пізнавальному історичному та розумовому досвіді людства. Доведено, що світоглядно визначене право - це конституювання волі кожного індивіда-громадянина відповідно до сили його бажань, що не порушує суверенітет у просторі того соціуму, який визначається ним як необхідна, законна й обов'язкова умова життєдіяльності. Виявлено, що соціальна філософія як водночас філософія історії є адекватною формою правосвідомої організації суспільно-практичного життя людей, оскільки епіцентром усіх її пізнавальних пошуків є взаємодія волі та мислення, обгрунтування свободи волі та свободи мислення, що в системі права має знайти свої законодавчо-нормативне забезпечення.

  Скачати повний текст