Доведено, що суди та правоохоронні органи Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в своїй діяльності деякий час керувалися законами колишньої Російської імперії та тимчасового уряду, зокрема, "Уставом Уголовного Судопроизводства" 1864 р., які поступово було зміцнено та доповнено урядами Української Народної Республіки та Української держави. Встановлено, що нормативно-правові акти Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в галузі судочинства закріпили низку положень, відмінних від тих, що містилися у дореволюційному російському законодавстві, які стали принципово новими на той час: порядок формування судів, їх кількісний склад, відсутність присяжних засідателів під час судового розгляду справи та відмова законодавців від апеляційного оскарження вироку суду. Обгрунтовано положення, що важливою новацією закону Директорії "Про поступовання в штабних судах" є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією в радянському та сучасному українському кримінальному процесі. Зазначено, що більшість нормативно-правових актів у галузі судочинства, прийнятих у періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, не діяли внаслідок складної політичної ситуації в Україні та важких умов військового часу.

  Скачати повний текст

Висвітлено вплив релігійно-міфологічних уявлень, норм звичаєвого права на процес формування лісового законодавства. Досліджено норми з охорони лісів і пов'язаних з ними промислів у давніх пам'ятках права, зокрема, "Руській Правді", Статутах Великого князівства Литовського, Лісовому Уставі 1567 р., "Правах, за якими судиться малоросійський народ" 1743 р. російському й австрійському імперському законодавстві. Доведено наявність процесу уніфікації законодавством Російської й Австро-Угорської імперій на підставі прийнятих стосовно лісів окремих законів.

  Скачати повний текст