Досліджено проблеми вдосконалення правової бази та підвищення ефективності методів делімітації основних типів морських просторів. На підставі аналізу міжнародно-правових документів, рішень відповідних міжнародних судових і арбітражних органів, а також договірної практики запропоновано варіант побудови оптимальної делімітаційної моделі з відповідним правовим і математичним обгрунтуванням. Наведено пропозиції щодо напрямків можливого доповнення міжнародно-правових регуляторів визначення запитних і присуджуваних площ морських просторів. Зазначено, що критерії справедливості делімітації морських просторів доцільно розглядати як міру рівності наданих правом шансів на реалізацію висхідних можливостей сторін, які не обов'язково мають бути рівними. Справедливість - це той рівень, де можливою вбачається нормалізація. Особливі методи - диспозитивні критерії, для яких встановлюються принципи їх релевантного застосування за конкретних ситуацій з урахуванням типології особливих обставин. Суть поняття пропорційності делімінації неправомірно зводиться до рівності співвідношень між довжинами берегових ліній і площами вимірюваних від них морських просторів у спірному районі, оскільки між даними параметрами не існує взаємооднозначної залежності. Проте такої однозначності можна досягти у разі співвіднесення площ обгрунтовано запитних (безвідносно до запитів іншої сторони) і "законно" належних морських просторів з урахуванням таких запитів іншої сторони. За цього беруться до уваги не абсолютні величини останніх, а лише ті їх частини, що знаходяться у спірній ділянці морських просторів, які підлягають делімітації (релевантна зона). Цей підхід дозволяє здійснити кодифікацію правил розмежування морських просторів, звужуючи діапазон суб'єктивності судово-арбітражних рішень, забезпечує критеріальні засади оцінювання міжнародної практики, а також дає змогу обгрунтувати можливий пратичний варіант вирішення існуючих делімітаційних проблем України у північно-західній частині Чорного моря.

  Скачати повний текст