Досліджено проблеми адміністративної процесуальної правосуб'єктності (АППС) в адміністративному судочинстві, визначено її поняття, роль та зміст. Проаналізовано наукові підходи до визначення обсягу категорії "адміністративна процесуальна правосуб'єктність", її правову природу у контексті формулювання. Визначено інститут АППС як невід'ємний та специфічний елемент механізму правового регулювання адміністративних процесуальних правовідносин, що забезпечує здійснення правосуддя та реалізацію права на судовий захист. Розкрито дію АППС щодо всіх суб'єктів адміністративного процесу (АП), зокрема: адміністративного суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, сторін і третіх осіб, їх представників, а також осіб як інших учасників АП. Обгрунтовано і сформульовано рекомендації щодо внесення змін до окремих положень чинного законодавства, спрямованих на зміцнення гарантій прав і законних інтересів суб'єктів реалізації АППС.

  Скачати повний текст

Висвітлено адміністративно-юрисдикційний процес як сферу об'єктивізації інституту апеляції, визначено поняття та характерні ознаки апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі та співвідношення апеляції з суміжними правовими поняттями, висвітлено основні принципи, завдання та функції апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі. Проаналізовано особливості апеляції в адміністративно-деліктному процесі, у дисциплінарному провадженні, у провадженні за скаргами осіб і в адміністративно-судочинському процесі. Проведено узагальнення зарубіжного досвіду нормативного визначення засад апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі й основні пріоритети його запозичення для України, виділено основні напрями розвитку законодавства у сфері апеляції в адміністративно-юрисдикційному процесі.

  Скачати повний текст

Висвітлено сучасний погляд на адміністративний процес як сферу об'єктивізації витрат. Розкрито сутність поняття, ознаки, мету та функції витрат в адміністративному процесі. Розглянуто історіографію дослідження витрат в адміністративному процесі у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині та закріплення у законодавстві в різні історичні періоди, визначено особливості кожного етапу. Розглянуто правову характеристику витрат в окремих складових адміністративного процесу: в адміністративно-процедурній складовій, адміністративному судочинстві та адміністративно-деліктній складовій. Проаналізовано зарубіжний досвід нормативного визначення витрат в адміністративному процесі та сформульовано можливі шляхи його запозичення для України. Висвітлено основні перспективи розвитку вітчизняного законодавства щодо витрат в адміністративному процесі.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано адміністративно-юрисдикційний процес (АЮП) як сферу об'єктивного інституту відводу (самовідводу), визначено поняття та характерні ознаки відводу (самовідводу) в ньому та співвідношення відводу (самовідводу) з процесуальними аналогами. Визначено мету та проведено класифікаційний розподіл відводу (самовідводу) в АЮП, проаналізовано особливості нормативного закріплення суб'єктів, підстав, процедури та наслідків відводу (самовідводу) в усіх провадженнях, що формують цей АЮП. Проведено узагальнення зарубіжного досвіду нормативного закріплення відводу (самовідводу) в АЮП та виокремлено основні пріоритети його запозичення для України, виділено основні напрями розвитку законодавства у цій сфері, а також розроблено пропозиції щодо його вдосконалення.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми застосування під час розгляду адміністративними судами податкових спорів таких засад адміністративного судочинства, як диспозитивність та офіційність. Визначено поняття, правову природу й ознаки податкового конфлікту та податкового спору, зміст та особливості принципів адміністративного судочинства, їх систему та місце в ній принципів диспозитивності й офіційності під час вирішення податкових спорів. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адміністративне судочинство та податкового законодавства України в частині закріплення принципів диспозитивності й офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Запропоновано законодавчо закріпити критерій розмежування господарської й адміністративної юрисдикції щодо вирішення податкових спорів - суб'єктний склад учасників спору (визначення учасників податкового спору - головний орієнтир для розгляду таких спорів у порядку адміністративного судочинства).

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми застосування доказів в адміністративному судочинстві під час поновлення громадян на публічну службу, проведено загальнотеоретичний аналіз понять "публічна служба", "докази в адміністраивному судочинстві". Доведено, що поновлення на публічній службі є компетенцією адміністративних судів. Запропоновано поділ доказів на окремі види з метою їх подальшого грунтовного дослідження та застосування у вітчизняному законодавстві, оскільки існує істотне запізнення правового регулювання фактично існуючих відносин. Запропоновано внесення змін до ст. 2, 7, 75, 76, 103, 136, 141, 142 Кодексу адміністративного судочинства України та доповнень до постанов Пленумів Вищого адміністративного суду України щодо покращання діяльності адміністративних судів.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості становлення та розвитку адміністративного судочинства в Україні, визначено його поняття та завдання. Розкрито поняття, особливості, ознаки та види доказів в адміністративному судочинсті. З'ясовано поняття й особливості доказування в адміністративному судочинстві. Висвітлено види суб'єктів доказування в адміністративному судочинсті й особливості їх участі в процесі доказування. Досліджено процес доказування в адміністративному судочинсті. Розкрито стан організаційно-правового забезпечення доказування в адміністративному судочинсті в Україні та сформовано напрямки щодо його досконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні, законодавчі та практичні проблеми реалізації захисної функції юридичної допомоги в адміністративно-деліктному процесі. Висвітлено логіко-методологічні засади визначення понять "адміністративно-деліктний процес", "захисна функція юридичної допомоги", "право громадян на одержання кваліфікованої юридичної допомоги", "захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення", "тактика захисту в адмністративно-деліктному процесі". Сформульовано відповідні дефініції. На підставі аналізу чинного законодавства України про адміністративну відповідальність та практики його реалізації, а також проведеного теоретичного дослідження певних наукових праць сформульовано висновки, пропозиції до КпАП України, обгрунтовано рекомендації з метою вдосконалення юридичної діяльності спеціальних суб'єктів з надання юридичної допомоги учасникам адміністративно-деліктного впровадження щодо захисту їх прав і законних інтересів. Розглянуто існуючу класифікацію осіб, які мають право надавати юридичну допомогу у справах про адміністративні правопорушення. Запропоновано підходи до класифікації таких осіб. Зроблено висновок, що за наявних умов найбільш кваліфіковану юридичну допомогу у справах про адміністративні правопорушення надають адвокати.

  Скачати повний текст

Досліджено питання визначення правового статусу та нормативного регулювання діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розкрито її правову природу. Проаналізовано генезис наукових досліджень і стан сучасної правової доктрини щодо вивчення адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Наведено характеристику його основних елементів (прав, обов'язків і гарантій). Визначено місце та роль захисника в системі суб'єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення. Розкрито специфіку участі захисника на окремих стадіях даного судового процесу. Узагальнено зарубіжний досвід нормативного регулювання адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення й обгрунтовано можливості його впровадження у практику діяльності законодавчих органів України. Виділено основні напрями розвитку вітчизняного законодавства про регулювання діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розроблено пропозиції щодо його удосконалення.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність звернення до витоків цивільного процесу - римському праву - і здійснення наукового аналізу з позиції рецепції інституту судового представництва під час розгляду спорів публічно-правового характеру у римському праві, що базується на спільних принципово важливих засадах обох форм судових процесів - цивільного та адміністративного. Процесуальне представництво у судовому адміністративному процесі розглянуто як: сукупність відносин, процесуальна діяльність певних категорій осіб щодо представництва, інститут адміністративного судочинства. Представництво у судовому адміністративному процесі визначено як сукупність адміністративних процесуальних правовідносин, в яких одна сторона зобов'язана або має право вчиняти юридично значимі процесуальні дії від імені іншої особи, охоронювані законом інтереси якої вона представляє, або на захист прав, свобод та інтересів якої діє у адміністративних судах. Суб'єктом представництва названо індивідуалізовану фізичну особу, яка породжує адміністративні процесуальні правовідносини з приводу представництва у судовому адміністративному процесі й у межах яких вона виступає як їх реальний їх учасник. Специфіка судового адміністративного процесу впливає на міру та ступінь використання у процесі суб'єктів, що здійснюють добровільне чи законне представництво.

  Скачати повний текст

Визначено зміст категорії "суб'єкт адміністративного судочинства". Виділено види суб'єктів адміністративного судочинства та проведено їх класифікацію. Встановлено сутність і зміст категорій "правоздатність" і "дієздатність" відносно суб'єктів адміністративного судочинства, визначено елементи правоздатності. Визначено особливості правового статусу суб'єктів приватного та публічного права в адміністративному судочинстві. Систематизовано умови набуття суб'єктами правового статусу в адміністративному судочинстві. Охарактеризовано процесуальні форми реалізації правового статусу суб'єктами адміністративного судочинства та виділено їх особливості. Визначено напрямки удосконалення правового статусу суб'єктів адміністративного судочинства. Суб'єктом адміністративного судочинства визначено особу, що є носієм прав та обов'язків у адміністративних процесуальних відносинах з приводу відправлення правосуддя адміністративними судами і здатна їх у цих відносинах реалізувати. Доведено, що особливості правового статусу суб'єктів приватного та публічного права у адміністративному судочинстві проявляються у диференціації складу елементів статусу.

  Скачати повний текст

Наведено обгрунтування неприпустимості сприйняття судових витрат в адміністративному судочинстві як компенсаційного інституту і, як наслідок, заперечення поглядів на правосуддя як різновид державних послуг. Підставою для такого твердження є врахування завдання адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів за здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Наголошено на необхідності запровадження Державної програми надання грошової допомоги по компенсації судових витрат. Таке нововведення сприятиме впорядкуванню використання права на правову допомогу з точки зору його доступності для широкого загалу, оскільки особа отримуватиме кошти для повноцінної участі в процесі захисту своїх прав не після прийняття рішення у справі, а до розгляду справи по суті. Запропоновано ряд змін і доповнень до чинного законодавства з питань судових витрат в адміністративному судочинстві.

  Скачати повний текст