Проаналізовано численні рішення Європейського суду з прав людини. Узагальнено погляди відносно того, яке соціальне явище відображується поняттям права. Обгрунтовано, що таким явищем виступають, передусім, певні потреби і відповідні інтереси індивідів, а також колективних учасників соціуму. Виявлено ті об'єктивні закони і категорії діалектики, які, так або інакше, використовує Суд у своїй правопізнавальній і правоінтерпретаційній діяльності.

Проаналізовано існуючу монологічну доктрину права. Розглянуто необхідність формування за умов сучасних українських реалій нового образу права - права як форми існування і вираження вищих духовних цінностей. Новий образ права повинен замінити існуюче негуманістичне розуміння права як виключне політико-державне явище, яке, прославляючи владу і державу, принижує перед ними людину.

Представлено огляд ХХIII Всесвітнього конгресу Міжнародної асоціації філософії права і соціальної філософії "Право і правові культури у ХХI столітті: відмінності та єдність", який відбувся 1 - 6 серпня 2007 р. в Кракові (Польща).

Розглянуто онтологічні проблеми європейського різновиду конституційного контролю в контексті доктрини "Reine Rechtslehre" і співвідношенні з сучасною концепцією конституціоналізму. Досліджено проблему адекватного розуміння конституціоналізму. Здійснено критичний аналіз доктрини Кельзена у зв'язку з практикою її реалізації. Розглянуто підходи до вивчення вказаних категорій.

Досліджено питання правового забезпечення свободи вибору особи у світоглядній (релігійній) сфері. Зазначено, що право людини на самореалізацію у виборі духовних цінностей і орієнтирів є базовим фундаментом приватної сфери автономії особи у сучасному світі, яка у свою чергу є важливою передумовою становлення, як громадянського суспільства, так і правової держави.

Інтерпретовано сучасні підходи до розуміння змісту принципу верховенства права крізь кантівське розуміння права, в якому справедливість і гуманізм є невід'ємними принципами буття правової держави і громадянського суспільства. Запропоновано авторське бачення змісту і суті принципу верховенства права.

Розглянуто питання пошуку природи легітимності права. Звернено увагу на постійно актуальне питання природного права, яке займає відособлене місце, але проте певним чином впливає на формальне право, особливо тоді, коли йому не дістає позитивних підстав.

Висвітлено результати прикладного філософсько-правового дослідження - осмислення цінностей, які заохочує держава, відмічаючи суддів державними нагородами України. Осмислено нагородження державою заслуг суддів за професійну і непрофесійну діяльність. З'ясовано аксіологію державного нагородження суддів як особливої категорії громадян і "посадовців судової влади". Розглянуто заслуги як відображення цінностей, відмічених нагородами. Проаналізовано відзначення суддів державними нагородами України. Визначено нагородне право як частину нагородної політики (політики у сфері державних нагород і не лише), яка є частиною правової політики. Проведено ціннісний аналіз значущості заслуги, яка відзначається нагородою. Представлене дослідження - частина ширших за об'єктами досліджень авторів: філософії правосуддя і загальнотеоретичних принципів державного нагородження в Україні.

Розкрито зміст природи процесу чинення правосуддя як одне з ключових питань юриспруденції. Зазначено суть герменевтики усієї судової інтерпретації. Виявлено, що погляд на це актуальне питання під кутом зору правової герменевтики є методологічно обгрунтованим і заслуговує на широку наукову увагу.

Представлено звіт про проведення Міжнародного методологічного семінару "Філософія права як академічна дисципліна", який відбувся в Києві 26 - 29 вересня 2008 року.

Розглянуто проблему методологічних основ дослідження концепції сумлінності. Сучасна концепція сумлінності бере свій початок з максим і інших правових правил римського права. Увагу приділено проблемі тлумачення змісту концепції сумлінності і її основних категорій.

Розглянуто питання визначення об'єкту вивчення філософії права, чим є реалізація духу природного права, а предметом - суть і закономірність втілення свободи в суб'єктивному дусі права. Співвідношення суб'єкта і предмета філософії права виражається як співвідношення цілого і окремого, де предмет - це конкретизація, гештальт суб'єкта.

Розглянуто питання про визначення підгрунтя права. Після Другої світової війни і жахливого досвіду нацизму стало очевидним, що державна воля не може бути визнана єдиним "вірним" джерелом права. Відповідно правознавці стали шукати інші методологічні шляхи, які б дозволили "обминути" позитивізм та віднайти право не як "зовнішнє" щодо людини явище, вкорінене у примусі, але як феномен, який має свої витоки у бутті. Базою для подібних досліджень стали праці багатьох філософів, насамперед - М. Гайдеггера. Але чи належить право лише до сфери "несправжнього буття"? Чи право і екзистенція все таки є сумісними? На ці питання "транзитом" через ранні праці В. Майхофера і намагається знайти відповідь Г. Шпренгер.

Розглянуто питання про безпосереднє застосування принципів права, яке пов'язане з проблемою добудови (розвитку) права під час його реалізації. Продемонстровано важливу роль засадничих принципів під час уточнення, доповнення і виправлення закону в процесі правозастосування.

Здійснено осмислення складного і суперечливого розвитку духовних передумов правової держави і їх реалізації у відповідних інститутах, що дозволяє одержати уявлення про основні складові європейської правової культури і прояснити шляхи руху українського суспільства до ідеалу правової держави.

Розглянуто онто-гносеологічні підстави актуалізації волі в правовій реальності: воля як невід'ємний атрибут людського буття пронизує усе право; через суб'єкта і в суб'єктові актуалізується воля в правовій реальності.

Розглянуто питання соціальної, культурної та правової ідентичності.

Розглянуто теоретичні питання аксіосфери сучасної держави і сприйняття права в суспільстві у світлі концептуальних принципів розвитку сучасної держави.

Представлено звіт про проведення II Всеукраїнської науково-теоретичної конференції "Філософські, методологічні та психологічні проблеми права", яка відбулася 31 січня 2009 року в Києві.

Зазначено, що проаналізоване питання переведення проблеми взаємодії природньо- і позитивно-правових аспектів правової реальності на соціологічний рівень розгляду дозволяє інтерпретувати цю взаємодію за допомогою інституціонального аналізу. Інституціоналізація природно-правових уявлень є процесом створення тих соціонормативних (у тому числі державно-юридичних, організаційних і досвідчено-практичних елементів соціальних інститутів, за допомогою яких забезпечується функціонування їх ідейно-цільових компонентів. Легітимація юридичних інститутів є оцінкою їх відповідності існуючим морально-правовим ("природно-правовим") уявленням. Процеси інституціоналізації і легітимації виступають як прояви загальних закономірностей функціонування соціально-юридичних інститутів.