Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)413 я73

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: ВА870679 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено диференціацію кримінальної відповідальності у кримінальному праві України. Сформульовано основні теорії диференціації кримінальної відповідальності як конструктивної складової принципу справедливості, визначено види, критерії та засоби диференціації кримінальної відповідальності. Розкрито ознаки диференціації та визначено взаємообумовлюючий вплив таких ознак на класифікацію, види, критерії, показники та засоби подальшої реалізації диференціації кримінальної відповідальності законодавцем. Запропоновано орієнтири, які треба враховувати у процесі диференціювання такої відповідальності. Обґрунтовано доцільність відмови від надмірної казуїстики у кримінальному законі та необхідність використання наскрізних прийомів під час диференціації кримінальної відповідальності у кримінальному праві України. Висвітлено кримінальне право України як одну із галузей права, яка має ґрунтовну основу у вигляді фундаментальних праць вітчизняних вчених, у яких сформульовано важливі висновки та доктринальні підходи щодо розуміння ключових проблем переважної більшості інститутів цієї галузі права. Представлено базову категорію кримінального права, яка є основою досліджень у царині цієї галузі, категорією кримінальної відповідальності, суттю існування галузі кримінального права загалом. Вітчизняною доктриною кримінального права розроблено теорію кримінально-правової кваліфікації, загальне вчення про покарання, сформовано наукове пізнання інших важливих інститутів кримінального права (наприклад, співучасті у вчиненні кримінального правопорушення, стадій вчинення умисного кримінального правопорушення, звільнення від покарання). Особливу увагу приділено диференціації кримінальної відповідальності, важливість і необхідність якої складно переоцінити, об’єктом диференціації є кримінальна відповідальність, яка, є категорією кримінального права. Диференціація кримінальної відповідальності покликана, насамперед, продемонструвати підхід законодавця щодо врахування різних ознак, що впливають на суспільну небезпечність відмінних кримінально-протиправних проявів.

Монографія включає погляди вітчизняних та зарубіжних авторів з питань основних напрямів модернізації Конституції України в умовах вступу нашої держави до Європейського Союзу, які були оприлюднені на міжнародній конференції 27 червня 2023 року. У вказаній монографії авторським колективом зроблено спробу цілісно дослідити пробле¬матику основних напрямків модернізації Основного закону держави на етапі повної інтеграції України до європейської цивілізації через членство у ЄС. Особливе місце відведено дослідженню основних засад Конституції України, проблемам конституційних засад вступу України до ЄС; конс¬титуційним основам функціонування інститутів та органів публічної влади України та міжнародних інститутів в умовах воєнного стану, проблемам забезпечення конституційних прав людини і громадянина в Україні за умов воєнного стану.

Розкрито розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-облікову, агітаційно-викривальну, судово-дисциплінарну, диверсійно-терористичну, охоронну, оперативно-бойову, навчально-виховну діяльність, кадровий склад і розвиток мережі Служби безпеки Організації українських націоналістів (бандерівців) та спецпідрозділів Української повстанської армії упродовж 1940 - 1955 рр. Зазначено, що основу дослідження становлять невідомі широкому загалу документи з фондів центрального та регіональних архівів Служби безпеки України.

Розглянуто актуальні проблеми створення та функціонування в Україні єдиного медичного простору. Зосереджено увагу на питаннях сутності, ознак, характеристик єдиного медичного простору, його базових принципах. Акцентовано на особливостях функціонування державних, комунальних, відомчих і приватних медичних закладів в умовах медичної реформи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування єдиного медичного простору України та позитивний зарубіжний досвід реалізації такого виду проєктів.

Матеріали уточнено відповідно до оновленої програми Цивільне право України на основі концепту верховенства права і положень актів чинного цивільного законодавства, концептуального бачення рекодифікації, майбуття окремих його інститутів, з урахуванням вимог щодо знань, вмінь та компетенції фахівців за спеціалізацією «Право», оціночних елементів Болонської системи, досвіду регулювання цих відносин в інших країнах, сучасних теоретичних конструкцій окремих інститутів цивільного права, напрямів судової практики, накопиченого авторами досвіду викладання цієї навчальної дисципліни для різних спеціалізацій, передусім цивільної та господарської юстиції, суд, адвокатура. Розміщено огляди відомих теоретичних конструкцій інститутів і субінститутів цивільного права, у тому числі авторські, бачення розв’язання вузьких місць правотворення та правозастосування, зокрема судова практика.

Посібник спрямовано на поглиблене вивчення тактики та методики проведення слідчих (розшукових) дій, а також набуття знань та формування практичних навичок при вирішенні відповідних завдань, що пов’язані з розслідуванням кримінального правопорушення. Розглянуто виникнення і розвиток криміналістики у світі та в Україні, історію виникнення і розвитку криміналістичних закладів України. Окреслено сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні. Сформульовано поняття, предмет та завдання криміналістики, природа та принципи криміналістики. Викладено систему криміналістики, класифікацію методів криміналістики та їх види. З'ясовано місце криміналістики в системі правових наук. Викладено аспекти розслідування кримінальних правопорушень, тактичних прийомів проведення слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному судочинстві.

Розкрито зміст верховенства права як фундаментального принципу сучасної держави. Проаналізовано наукові підходи щодо його тлумачення, визначено місце принципу верховенства права серед принципів правової держави, зокрема його зв'язок із принципом реальності прав і свобод громадян. У дослідженні зазначено, що Україна перебуває у процесі комплексного реформування й оновлення національної правової системи з метою наближення національного законодавства до європейських принципів і стандартів права. Незворотність європейського курсу та реалізації стратегічного курсу України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі закріплено в Конституції України як один з основних пріоритетів державної політики. Отже, відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою відображена в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, у рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Вміщено інформацію з історії та теорії міжнародних відносин, минулого та сьогодення дипломатії, ключових проблем світової політики, міжнародних економічних відносин і міжнародного права. Висвітлено особливості дипломатичної служби, структуру та функції закордонних дипломатичних представництв, норми дипломатичного протоколу й етикету, а також вміщено біографії провідних державних діячів і дипломатів з багатьох країн світу. Подано нариси з історії української дипломатії та сучасного стану відносин з іншими державами.

Мета дослідження - висвітлити протиборство спеціальних підрозділів закордонних центрів ОУН із КДБ у 1960-х - на початку 1990-х рр. Методологічною основою стали принципи наукової об'єктивності та історизму. Використано такі загальноісторичні методи: історико-порівняльний, ретроспективний, проблемний, структурний. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що, увівши до наукового обігу значну кількість неопублікованих архівних документів і матеріалів, які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України, проаналізовано діяльність спецслужб закордонних центрів ОУН, скеровану на протидію провокаціям органам держбезпеки УРСР і підтримку дисидентського руху в республіці зазначеного періоду. Висновки: починаючи з 1960-х рр., діяльність служби безпеки Закордонних частин (СБ 34) ОУН відбувалась у тісній взаємодії насамперед із референтурою Крайового зв'язку (КЗ), Спілкою української молоді (СУМ), Антибільшовицьким блоком народів (АБН). У розглядуваний період закордонні осередки ОУН зіткнулись із посиленням провокацій органів держбезпеки УРСР, метою яких було деморалізувати та розколоти діаспору. Намагаючись протидіяти ідеологічним диверсіям, есбісти не лише публікували у своїй пресі спростування та застереження, ретельно розслідуючи кожну провокацію, інформуючи про результати інші закордонні центри ОУН, а й, своєю чергою, також здійснювали ідеологічно-підривні операції проти радянського режиму. Зручним майданчиком для останніх стали різноманітні міжнародні заходи, спортивні змагання, насамперед Олімпійські ігри. Значну шкоду закордонним центрам ОУН завдавали складні і тривалі оперативні ігри КДБ. СБ натомість проводила власні оперативні ігри, спираючись на підтримку української діаспори. Більшість оунівських центрів відійшли від радикальних гасел і зосередилися на підтримці в УРСР дисидентів, яким надавалася різноманітна допомога. Наприкінці 1980-х рр. спецслужби закордонних центрів ОУН сконцентрували свої зусилля на підтримці масового протестного руху в республіці. Після проголошення незалежності України їх діячі остаточно легалізувалися, займаючись у подальшому літературною, науковою, громадською діяльністю.

З урахуванням сучасного стану розвитку юридичної науки та правоохоронної практики досліджено концептуальні теоретичні та праксеологічні засади політико-модернізаційних вимірів формування та реалізації судово-правової політики. Виокремлено концептуальні підходи до визначення змісту судово-правової політики. Розкрито інституціоналізацію конституційного контролю як чинник модернізаційних впливів судової влади. Окреслено судовий конституціоналізм в рамках незахідних моделей політичної модернізації. Значну увагу приділено сутності та розвитку суддівського активізму як чинника політико-модернізаційних трансформацій. Охарактеризовано сучасні тенденції суддівського активізму та формування політики судової влади. Наголошено на передумовах і сучасних пріоритетах судово-правової політики в Україні.

Досліджено теоретико-правові аспекти правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності у сфері ІТ, аналізуються актуальні питання інноваційного розвитку економіки в державі, зокрема, поширення досвіду та знань в інноваційній сфері, проблеми нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності. Під час написання статті використано діалектичний метод, а також аналіз, порівняння, узагальнення. Акцентовано увагу на основних передумовах та потребах розвитку інтелектуального права в сфері інформаційних технологій; аргументують необхідність виявлення проблем захисту інтелектуальної власності в Україні; умови формування національної інноваційної системи України; визначають фактори, що стримують інноваційний розвиток в Україні та причини, які негативно впливають на розвиток системи освіти і науки в сфері права інтелектуальної власності. Обговорено національні законодавства у сфері права інтелектуальної власності, пошук шляхів удосконалення напрямів розвитку правової системи України в даній сфері.

Наведено тлумачення зі сфери державного управління, які сконцентровано на висвітленні термінології місцевого самоврядування та децентралізації, зокрема, він охоплює таку тематику: публічне управління та адміністрування, державне управління, державна служба, децентралізація, місцеве самоврядування, територіальні громади та процес їх об'єднання, історичні аспекти місцевого самоврядування, фінансова діяльність в умовах децентралізації, менеджмент та діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування, підготовка кадрів для державного управління та місцевого самоврядування.

Проаналізовано складне та багатоаспектне явища - розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку. З урахуванням сучасного стану розвитку наук криміналістики та кримінального процесу розглянуто особливості розслідування відповідної категорії протиправних діянь. Виокремлено структурні елементи криміналістичної характеристики досліджуваного виду кримінальних правопорушень та сформульовано їх чітку структуру з відповідними кореляційними зв’язками. Значну увагу приділено висвітленню планування та організації розслідування визначених діянь (планування розслідування; обставини, що підлягають встановленню; типові слідчі ситуації). Також було акцентовано увагу на особливостях проведення окремих слідчих (розшукових) дій та взаємодії різних підрозділів правоохоронних органів в досліджуваній категорії кримінальних проваджень. Крім того, висвітлено особливості подолання протидії розслідуванню та профілактики кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Досліджено міжнародний досвід розслідування та протидії кримінальним правопорушенням проти громадського порядку.

Представлено методичні та організаційні питання процесу аудиту фінансової звітності на основі діючого чинного законодавства та Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. Наведено порядок призначення аудиторів фінансової звітності, організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності, принципи аудиторської перевірки фінансових звітів. Розглянуто принципи етики в процесі аудиту фінансової звітності, принцип незалежності в професійній діяльності аудиторів. Окреслено аудиторський ризик і оцінювання системи внутрішнього контролю та сутність аудиторського ризику.

Визначено, що сучасний стан економічного розвитку в Україні характеризується розгортанням кризових процесів, які впливають на усі сфери суспільного життя. Особливо гостро це проявляється в сільській місцевості. Запропоновано сучасні підходи до антикризового управління сільськими територіями в умовах децентралізації. Розроблено етапи розробки і плану здійснення антикризового управління сільськими територіями в умовах децентралізації, які чітко визначають напрями для структурних соціально-економічних перетворень в сільській місцевості. Впроваджено комплексний програмно-цільовий підхід до розвитку сільських територій, який на відміну від існуючих, полягає у застосування державно-приватного партнерства. Надано власне визначення поняття "антикризове державно-приватне партнерство на сільських територіях" як форми антикризової співпраці між державним, суспільним і приватним секторами, яка заснована на визнанні факту, що всі сторони одержують вигоди від об'єднання ресурсів, новацій та управлінських рішень заради реалізації антикризових принципів та соціально-економічного розвитку сільських територій. Доведено, що у складних сучасних економічних, політичних і соціальних умовах в Україні державно-приватне партнерство є одним з найбільш оптимальних шляхів для довгострокових, суспільно значущих та капіталомістких проектів розвитку сільських територій. Запропоновані варіанти розвитку сільських територій передбачають можливість поєднувати пріоритети національних проектів, державної підтримки та саморозвитку сільських територій. Впровадження моделі інтеграції держави, сільських громад, бізнесу та науки (на базі державно-приватного партнерства) дозволить розвинути сільські території, підвищити ефективність сільського господарства та вивести країну з кризового стану.

Обґрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні рекомендації з поліпшення професійного рівня діяльності адвоката у цивільному судочинстві України (на основі визначення особливостей адвокатської діяльності у цивільному судочинстві) як необхідної умови професійної, незалежної та безпечної адвокатської діяльності під час надання правничої (правової) допомоги клієнту. На підставі результатів досліджень літературних джерел уточнено сутність понять "адвокат", "адвокат як професійний процесуальний представник у цивільному судочинстві" та "функції діяльності адвоката у цивільному судочинстві"; дістали подальшого розвитку пропозиції щодо поліпшення професійної діяльності адвоката у цивільному судочинстві України, а також обґрунтування про те, що забезпечення реалізації прав клієнта у цивільному судочинстві в значній мірі залежить від виконання умови ефективної взаємодії інституту юридичної відповідальності адвоката з інститутом страхування ризику професійної відповідальності адвоката. Обґрунтовано, що реформування інституту адвокатури в незалежній Україні повинно включати підготовку та внесення конституційних змін до Конституції України в частині доповнення її окремим розділом під назвою "Адвокатура"; доведено, що у законодавстві про адвокатуру та адвокатську діяльність (в системі сформованих існуючих принципів і засад здійснення адвокатської діяльності) і в цивільному процесуальному законодавстві [в системі основних засад (принципів) цивільного судочинства] на нормативному (законодавчому) рівні необхідно закріпити принцип професіоналізму діяльності адвоката; визначено головні ознаки для формування принципу професіоналізму адвоката під час надання кваліфікованої правничої (правової) допомоги клієнту в цивільному судочинстві України.

Розроблено з урахуванням положень чинного цивільного законодавства та базових конструкцій, які викладено у частині першій. Висвітлено загальні положення та розкрито особливості зобов'язального права та спадкового права стосовно вимог Болонської системи, досвіду регулювання в інших країнах та викладено засади існуючих основних теоретичних конструкцій. Вміщено матеріали авторських конструкцій низки інститутів зобов’язального права і бачення розв’язання вузьких місць правозастосування.

Проаналізовано стан і проблеми вимушеного переселення громадян зі сходу України. Оцінено рівень соціального та правового захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Запропоновано конструктивні напрями вдосконалення державної та регіональної політики щодо інтеграції ВПО. Наведено результати експертного опитування з проблем інтеграції ВПО у приймаючі громади, визначено мотивацію, характер, наслідки вимушеної міграції тощо. Систематизовано заходи та механізми перетворення ВПО на реальний ресурс розвитку територіальних громад, суспільства, держави. Запропоновано інноваційні рішення концептуального, стратегічного та науково-практичного характеру для інституційного забезпечення інтеграції ВПО у приймаючі громади, а також план заходів щодо реалізації Стратегії інтеграції ВПО та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 р. Розкрито напрями та приклади успішної самореалізації переселенців із Донбасу, розвитку соціального підприємництва.

Проаналізовано сучасні теорії, концепції та підходи щодо розуміння процесу становлення організаційно-правових механізмів формування та реалізації державної політики інформаційної безпеки України. Розкрито роль і місце державної політики інформаційної безпеки в системі національної безпеки та можливого використання наукових здобутків у вигляді загальних теорій національної безпеки та її конкретних складових, у кожній з яких пояснюється окрема проблема і пропонуються засоби її вирішення. Досліджено організаційно-правові механізми розробки державної політики забезпечення інформаційної безпеки, процес розробки керівних документів державної політики інформаційної безпеки як один з механізмів її формування. Охарактеризовано зарубіжний досвід щодо механізмів державного реагування на сучасні виклики і загрози інформаційній безпеці, взаємодію державних та недержавних суб'єктів під час розробки й упровадження політики інформаційної безпеки і в умовах ведення антитерористичної операції. Проаналізовано можливості застосування SWOT-, PEST-, OSINT-аналізу в плануванні державної політики забезпечення інформаційної безпеки України, на основі чого сформульовано пропозиції щодо підвищення її ефективності. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення процесу формування та реалізації державної політики інформаційної безпеки в умовах гібридної війни і протидії гуманітарній експансії РФ проти України. Побудовано структурно-функціональну модель організації Штабу проведення спеціальних інформаційних операцій ЗС України.