Проаналізовано процес формування, природи, та співвідношення відповідальності держави й індивіда за порушення міжнародно-правової заборони застосування сили впродовж періоду формування та закріплення такої заборони. Проаналізовано процес формування та закріплення міжнародно-правової заборони застосування сили, розвитку концепції відповідальності держави й індивіда за порушення такої заборони. З'ясовано основні особливості, які були притаманні відповідальності держави й індивіда за порушення обмежень і заборони застосування сили залежно від конкретного історичного періоду. Здійснено комплексний нормативно-правовий аналіз природи співвідношення відповідальності держави й індивіда за порушення міжнародно-правової заборони застосування сили. Виявлено практичні складнощі, які виникають у зв'язку з результатами такого співвідношення. Проаналізовано відповідні міжнародно-правові акти, а також положення національного законодавства різних держав світу задля визначення можливих шляхів вирішення практичних складнощів, пов'язаних з існуванням відповідальності за порушення міжнародно-правової заборони застосування сили у двох вимірах.

Запропоновано побудову цілісної концепції дослідження державного регулювання організацією оплати праці, унесені пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинної теорії та практики державного регулювання організацією оплати праці. Викладено сучасне бачення інструментарію оптимізації рівня винагороди за працю в різних сферах діяльності суб'єктів господарювання. Особливу увагу приділено систематизації напрямів державного впливу, межі державного втручання, які значною мірою залежать від соціально-економічної та демографічної ситуації, споживчих потреб населення, рівня його економічної активності тощо.

Виконано теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми, пов’язаної з розробленням теоретико-методологічних основ державного регулювання організацією оплати праці. Наведено науково-практичні рекомендації, які спрямовані на стимулювання держави до регулювання організацією оплати праці в національній економіці. Побудовано цілісну концепцію дослідження державного регулювання організацією оплати праці в умовах глобалізації. Розроблено праксеологічний базис державного регулювання організацією оплати праці, представлений схематично, як трансформаційна платформа сумованих базових засад задля визначення вектору оптимізації дій державних інститутів у сфері трудових відносин в глобалізаційному просторі. Запропоновано концепцію державної політики регулювання у сфері оплати праці. Зауважено, що обґрунтовані методичні підходи щодо диференціації рівнів державного регулювання, з подальшим застосуванням необхідного інструментарію задля оптимізації відповідної ознаки, можуть служити парадигмою для зростання результативності втручання державних інституцій в організацію оплати праці галузей економіки країни.Наголошено, що отримані результати групування економіко-соціальних чинників впливу на державне регулювання організацією оплати праці створюють базисне підґрунтя з точковим зазначенням реагування задля подальшого застосування інструментів державних інститутів з метою оптимізації та зростання ефективності в організації оплати праці.