Досліджено проблему реформування кадрових служб органів державної влади та місцевого самоврядування. Визначено реальний стан функціонування кадрових служб та здійснено його порівняння з нормативно-правовою моделлю, закладеною урядовими документами. Проаналізовано причини гальмування процесів модернізації роботи кадрових служб у системі державного управління та місцевого самоврядування. З'ясовано історичну логіку розвитку феномену кадрових служб. Запропоновано підходи щодо вдосконалення наявних і створення нових організаційних форм кадрових служб. Сформульовано пропозиції стосовно вдосконалення та розширення нормативно-правової бази кадрової роботи. Розроблено науково-практичні програми підготовки керівників і працівників кадрових служб до діяльності за нових умов.

Розкрито суть понять пожежі, пожежної безпеки, підпалу, порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Розроблено криміналістичну класифікацію злочинів, пов'язаних з пожежами за характером дій винної особи та мотивами вчинення злочину. Удосконалено положення щодо особливостей аналізу й оцінки первинних матеріалів за фактом пожежі, які містять ознаки злочину. Проаналізовано діяльність підрозділів Державного пожежного нагляду як органів дізнання у справах про пожежі, запропоновано зміни до норм кримінально-процесуального закону та Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", які визначають компетенцію даних органів. Досліджено особливості тактичних завдань розслідування, зокрема доповнено та систематизовано перелік обставин, що підлягають доказуванню під час рослідування злочинів означеної категорії. Наведено рекомендації щодо особливостей підготовки та проведення основних слідчих дій.

Розкрито теоретико-методологічні засади формування та реалізації державної соціальної політики, історичні, правові й організаційні засади державного управління соціальним і гуманітарним розвитком, методи та технології роботи цих органів та органів місцевого самоврядування. Визначено сучасний стан і пріоритетні проблеми розвитку етнополітики в Україні. Показано основні напрями реалізації державної мовної політики та політики щодо релігії та церкви.

Обгрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо розвитку механізмів формування та реалізації державної політики України у сфері розвитку інформаційного суспільства (ІС). Проаналізовано поняття "інформаційне суспільство" як провідну ідею сучасного етапу державотворення. Запропоновано розглядати державне управління розбудовою ІС як управління перевагами та ризиками постіндустріального розвитку. Показано, що сприяння держави розвитку ІС змінює водночас і характер самої держави, вимоги до кадрового потенціалу публічної служби та технологій державно-управлінської діяльності. З'ясовано, що окрім потенційних переваг розбудови національного ІС в Україні існують можливі негативні наслідки суспільного розвитку, пов'язані з інформатизацією. Визначено систему завдань органам державної влади та місцевого самоврядування щодо мінімізації екологічних і соціальних ризиків українського соціуму в процесі його інтеграції до глобального ІС.

Розглянуто питання тактики окремих видів огляду, обшуку, допиту, пред'явлення для впізнання та відтворення обстановки й обставин події. Детально описано особливості огляду місць події за навності трупа, дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння шкоди навколишньому середовищу, пожежі, комп'ютерної техніки, комп'ютерних мереж та електронних носіїв інформації. Наведено тактичні правила та прийоми обшуку та повторного обшуку, особливості використання науково-технічних засобів у ході обшуку. Охарактеризовано прийоми та комбінації допиту, особливості розпізнавання невербальних ознак неправди під час допиту та очної ставки. Висвітлено питання організаційно-тактичного забезпечення пред'явлення для впізнання особи за функціональними ознаками, тактичні правила та прийоми пред'явлення для впізнання в ситуації позавізуального спостереження особи, яку впізнають. Значну увагу приділено питанням тактики слідчого експерименту за різних типів ситуацій. Особливості тактики слідчих дій висвітлено з урахуванням ситуацій, що виникають під час їх проведення, а також у залежності від видів злочинів.

Проаналізовано особливості процесу цілепокладання в державному управлінні. Виокремлено основні механізми цілеутворення в державному управлінні та висвітлено чинники їх ефективного функціонування та розвитку. Обгрунтовано необхідність розмежування та аналізу взаємозв'язку механізмів політичного й адміністративного державного цілепокладання.

Присвячено теоретичному узагальненню та новому вирішенню наукового завдання щодо визначення сутності та змісту гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах, виявленню недоліків у їх правовому регулюванні та розробці пропозицій щодо їх усунення. Зазначено, що гарантіями доступності правосуддя в адміністративних судах названо правові можливості, встановлені державою, і закріплені правовою нормою загальні та спеціальні юридичні засоби та інститути, спрямовані на створення умов реалізації права на оскарження в адміністративному суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, що випливає з норми Конституції України, а також реалізації суб'єктами владних повноважень права на захист публічних (державних) інтересів. Констатовано, що до елементів системи гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах віднесено: належну організацію системи адміністративних судів органами державної влади (політико-організаційні гарантії), ефективну організацію діяльності адміністративних судів (внутрішньо-організаційні гарантії), правове регулювання реалізації права на звернення до адміністративного суду (конституційно-процедурні гарантії), належну судову процедуру розгляду справ адміністративної юрисдикції (процесуально-процедурні гарантії). Розглянуто політико-організаційні та внутрішньо організаційні гарантії об'єднано у інституційні гарантії доступності правосуддя в адміністративних судах. Визначено особливості кожного елементу системи гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах. Висвітлено

пропозиції щодо вдосконалення гарантій доступності правосуддя в адміністративних судах розділено на дві групи: ті, що випливають з міжнародних стандартів у галузі судочинства; ті, що випливають з норм вітчизняного законодавства.

Досліджено криміналістичну сутність добросовісних помилок і притаманні їм ознаки. Розглянуто види таких помилок у показаннях свідків і здійснено їх класифікацію. Окрему увагу приділено специфіці виникнення добросовісних помилок на стадіях сприйняття, запам'ятовування та відтворення. Виокремлено та класифіковано причини виникнення таких помилок. Запропоновано алгоритм діагностики та виявлення добросовісних помилок у показаннях свідків і сформовано систему тактичних прийомів, спрямовану на їх нейтралізацію.

Приділено увагу підвищенню ефективності взаємодії цілепокладання та прогнозування в державному управлінні. Проведено аналіз сутності процесів цілепокладання та прогнозування. Сформульовано критерії реалістичності державного цілепокладання. Розлянуто процес планування в державному управлінні як похідний вид процесів цілепокладання та прогнозування. Запропоновано технології підготовки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування до цілетворчої, прогностичної та планувальної діяльності в сфері державного управління розвитком інформаційного суспільства в Україні.

Досліджено проблему формування та удосконалення механізмів державного регулювання розвитку транзитного потенціалу України. Уточнено поняття "транзитний потенціал", "державне регулювання розвитку транзитного потенціалу", "механізми державного регулювання розвитку транзитного потенціалу". Запропоновано для розвитку транзитного потенціалу застосовувати маркетингові та інноваційні підходи, розроблено систему показників для оцінювання стану його реалізації. Обгрунтовано, що розвиток транзитного потенціалу має враховувати стратегічне планування, мотиваційний механізм та стандартизацію послуг у сфері транзиту.

Висвітлено актуальне питання щоденної експертної діяльності: чи на всі питання судово-медичний експерт спроможний надавати компетентні відповіді слідчо-судовим органам? Наголошено на тому, що їм слід дотримуватися чіткого диференціювання меж компетенції в експертній практиці і неприпустимості порушення діючих юридичних і медичних документів (а це саме порушення). Викладені підходи надають змогу уникнути деяких порушень КПК України та Наказу № 6 МОЗ України.

Досліджено питання модернізації правового забезпечення державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності в Україні. Проаналізовано зміст і особливості правовідносин між суб'єктами регуляторної діяльності, а саме: регуляторними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, представниками громадянського суспільства. Розглянуто історію розвитку та сучасний стан нормативно-правового забезпечення та реалізації державної регуляторної політики, досвід правового забезпечення механізмів регуляторної політики в зарубіжних країнах. Визначено зміст господарської компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику та систематизовано її складові. Запропоновано конституційне закріплення правового статусу зазначеного органу влади. Аргументовано необхідність інтеграції законодавства про регуляторну політику до Господарського кодексу України як на рівні визначення складових економічної політики, так і на рівні регулювання специфічних відносин, що виникають в процесі регуляторної діяльності.

Викладено історію зародження та розвитку феномену свободи слова, його межі й обмеження. Увагу приділено явищу соціальної відповідальності, його концепціям, моделям існування та видам. Розглянуто питання режиму доступу до інформації, захисту журналістських джерел, регулювання інформаційних відносин у сфері масової інформації. Висвітлено особливості трудових відносин у редакційних колективах. Подано інформацію щодо правового регулювання обігу інформації в Інтернет-мережі, інформаційних відносин у сфері інтелектуальної власності. Розглянуто види та підстави юридичної відповідальності журналіста, випадки звільнення від відповідальності за поширення інформації з ознаками дифамації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)112

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: РА453918 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :