Обгрунтовано роль релігійних організацій у забезпеченні права на безпечне для життя та здоров'я довкілля, здійснено аналіз їхньої діяльності та визначено способи правового регулювання їх участі в екологічній політиці держави. Завданням релігійних організацій у галузі збереження довкілля, насамперед є мотивація свої адептів відповідально ставитися до навколишнього середовища, виховувати у них екологічну свідомість, яка є складовою високої моральності. Тобто через релігійну свідомість розвивати в людині важливий мотиваційний елемент збереження навколишнього середовища як Божого Створіння. Доведено, що релігійні організації є відкритими для співпраці з органами державної влади, інститутами громадянського та соціумом у напрямі захисту довкілля та вирішення екологічних проблем. У багатьох аспектах вони перебувають лише на стадії вивчення позитивного досвіду співпраці релігійних організацій і світських інституцій Західної Європи у справі збереження довкілля та налагодження екологічного менеджменту церков, але не зменшує їх важливої ролі у забезпеченні права на безпечне для життя та здоров'я довкілля. Cьогодні негативний вплив людства на довкілля досяг критичного рівня, а тому всі релігійні організації та державні інституції повинні невідкладно об'єднати свої сили та направити їх на вирішення екологічної кризи, що загрожує стати глобальною катастрофою.

Розглянуто базові показники, що ілюструють проблеми та тенденції реалізації державної політики у сфері музейної справи в Україні. Досліджено вплив політичного чинника на діяльність музеїв. Визначено взаємозв'язок між показниками туристичної та музейної діяльності. Обгрунтовано потребу у виробленні державної стратегії розвитку музейної галузі в Україні.

Визначено основні напрями наукових досліджень щодо онлайн-освіти в умовах пандемії. На основі аналізу наукових публікацій зарубіжних авторів із тематики організації освіти в умовах пандемії COVID-19 узагальнено та класифіковано проблеми, на розв'язання яких має бути спрямована сучасна освітня політика: соціально-психологічні, економічні, технологічні, комунікаційні, організаційні та методологічні. Зазначено, що наявність аналітичного, оперативного й політичного потенціалу є передумовою для формування та реалізації дієвої освітньої політики.

Розглянуто ґенезу та сучасний стан правової науки України, виклики, перспективи подальшого розвитку й еволюції наукових досліджень у галузі держави та права в контексті сучасних світових тенденцій і євроінтеграційних процесів. Окреслено проблеми формування державності та правової системи України. Висвітлено особливості гендерної політики України в системі детермінант демократизації суспільства. Визначено пріоритетні напрями розвитку українського конституціоналізму за роки незалежності. Увагу приділено реформі місцевого самоврядування в контексті об'єднання громад (на прикладі України та країн Балтії). Досліджено проблеми правового забезпечення національної безпеки й оборони в контексті глобалізації та цифрової трансформації. Розглянуто питання адміністративно-правових перетворень, розробки сучасних вітчизняних цивілістичної, екологічної та кримінально-правової доктрин. Розкрито вплив кримінально-правових наук на розвиток законодавства у сфері кримінальної юстиції та практики його застосування.

Досліджено новітні тенденції розвитку міжнародно-правових відносин щодо розроблення та добування ресурсів небесних тіл, поштовхом для якого стало ініціювання Сполученими Штатами Америки міжнародної програми "Артеміда". До участі в цій програмі долучились 12 держав світу, формалізувавши свої наміри шляхом підписання т.з. Домовленостей щодо програми "Артеміда", зокрема Україна. Зважаючи на те, що міжнародно-правовий режим експлуатації ресурсів Місяця, Марса, астероїдів та інших небесних тіл до цього часу не є визначеним, а в доктрині космічного права з цього приводу немає єдності, у дослідженні зроблено спробу визначити правові підстави участі України у відповідній програмі, можливості, які перед нею відкриваються, а також завдання, що у цьому зв'язку постають перед вітчизняними суб'єктами космічної діяльності та державою, яка є відповідальною за всю космічну діяльність, що здійснюється під її юрисдикцією.

Висвітлено історичні витоки, сучасний стан і перспективи розвитку екологічного законодавства України. Розглянуто проблеми формування та реалізації наукових засад сучасного екологічного законодавства, перспективи його систематизації, удосконалення нормотворчої та правозастосовної практики в умовах посилення глобалізаційних процесів, європейської інтеграції України, децентралізації владних повноважень, посилення ролі та розширення сфери відповідальності місцевого самоврядування, зростання ролі громадськості. Подано інфрмацію про нормативно-правові акти, що передували Закону УРСР "Про охорону природи Української PCP". Проаналізовано досягнення та перспективи новітньої екологічної політики України. Розглянуто Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" як підгрунтя формування правового інституту екологічних прав та інтересів громадян. Розкрито проблеми відшкодування шкоди, заподіяної ґрунтовому покриву, за законодавством України. Увагу приділено питанням про правове регулювання утилізації непридатних до використання пестицидів, що накопичені за часів СРСР. Розглянуто декарбонізацію енергетики як важіль впливу на сучасну еколого-правову систему України. Розкрито еколого-правові аспекти права загального землекористування громадян.

До Збірника матеріалів включено наукові доповіді та повідомлення, представлені на Всеукраїнській науково-практичній конференції, організованій Інститутом держави і права імені В. М. Корецького НАН України з нагоди 30-річчя Закону України "Про охорону навколишньої природного середовища" та 20-річчя Земельного кодексу України і проведеній в дистанційному режимі 12 листопада 2021 р. Предмет обговорення - історичні передумови ухвалення Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (25 червня 1991 р.) та Земельного кодексу Україн (25 жовтня 2001 р.), їх роль у формуванні сучасної системи вітчизняного законодавства, досвіді проблеми реалізації положень цих актів, наукові засади подальшого розвитку, прискоренні проведення систематизації екологічного, земельного та іншого природоресурсного законодавства в контексті реалізації принципів сталого розвитку, політики України щодо евроінтеграції та децентралізації владних повноважень, а також нові можливості, пов'язані з впровадженням сучасних інформаційних технологій у систему законодавства та відповідної діяльності.

Проаналізовано здобутки та перспективи 25-ліття Конституції України. Розглянуто історичні аспекти розвитку конституційного права та конституціоналізму. Висвітлено політико-правові традиції Гетьманщини як історичного досвіду українського конституціоналізму. Розглянуто проблеми правового регулювання державних нагород України. Охарактеризовано передумови зміни конституційного статусу міста. Досліджено феномен здійснення незаконного контролю території іноземної держави в міжнародному праві. Конституційно-правовий захист інтелектуальної власності як імператив сучасного технологічного розвитку. Конституційні основи кримінальної відповідальності. Особливості дарування як цивільно-правового правочину. Договір банківського вкладу: проблеми та окремі напрями вдосконалення правового регулювання. Про окремі напрями вдосконалення форми винагороди позикодавця за договором позики в умовах рекодифікації цивільного законодавства України. Конституційна реформа у незалежній Україні: теоретико-правовий аспект.

Вшановано видатного вченого академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. Захід приурочено до 85-літгя від дня народження науковця і 55 років від початку його наукової творчої роботи. Подано інформацію про академіка Ю. С. Шемшученко як організатора юридичної науки і освіти в Україні, висвітлено роль науковця у формуванні та розвитку української наукової школи екологічного права та як історика права. Розглянуто співпрацю Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова та Інституту держави і права імені В. М. Корецького на ґрунті розвитку правової науки і юридичної освіти. Окреслено теоретичні засади використання діяльнісного підходу в юридичних дослідженнях та аспекти юридичного термінознавства й юридичної лінгвістики у системі фахової підготовки правників і законопроєктувальників. Розкрито особливості розвитку в умовах ціннісно-ідеологічних реалій сучасної юридичної науки. Виокремлено досвід освіти і практики давньоруських правознавців, юридичної освіти в Європі XII—XVIII ст. як рецепт євроінтеграції посередньовічному. Охарактеризовано освітні експерименти в історії та сьогоденні юридичної освіти.

Визначено, що важливим напрямом реалізації сталого розвитку та реформи публічного управління є ефективний процес електронного врядування, який має бути забезпечений відповідним фінансуванням. Мета роботи - визначення подальших можливостей фінансування електронного урядування України в межах реалізації проектів і реформи публічного управління з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу для реалізації цілей сталого розвитку та цифровізації країни. Методичною базою дослідження є аналітичні дані ПРООН України, Національного агентства з питань державної служби України, Європейської Комісії, дослідження цифрового уряду Організації економічного співробітництва та розвитку. Визначено ключові фактори держави в напрямі цифрового суспільства та сталого демократичного врядування (права людини, прозорість і доброчесність, парламентська реформа, громадянське суспільство та робота з молоддю, реформа охорони здоров'я та підтримка державних закупівель, цифрова трансформація). Проаналізовано особливості фінансування Стратегії реформування державного управління України, найбільшу частку фінансування якої становить бюджетна програма "Підтримка реалізації комплексної реформи державного управління" та бюджетна підтримка ЄЄ. Визначено особливості фінансування електронного врядування у країнах ЄЄ. Обгрунтовано необхідність зовнішніх джерел фінансування цифрових проектів в Україні через недостатнє їхнє фінансування. Визначено найбільші країни - донори з фінансування проектів електронного врядування в Україні (Данія, Естонія, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Німеччина та Польща). На підставі дослідження європейського досвіду моделей фінансування проектів розвитку електронного врядування визначено чинні інструменти фінансування для України (кошти спільної міждержавної стратегії розвитку, гранти, благодійність, державно-приватне партнерство) та перспективні інструменти фінансування, використання яких дозволить підвищити відкритість, прозорість та ефективність роботи державних органів і забезпечити розвиток відкритих даних.

Досліджено правові підходи до регулювання діяльності щодо дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) у більш ніж 10 державах світу з різноманітними моделями ринку. Досвід деяких держав проаналізовано в контексті розвитку у межах регіональної співпраці Європейського Союзу та Співдружності Незалежних Держав. Огляд правової моделі регулювання діяльності ДЗЗ проведено у широкому контексті врахування державної чи приватної природи, ступеня розвитку ринку відповідних послуг та охоплював дослідження таких блоків питань: організаційно-інституційна структура забезпечення відповідних відносин; політика поширення даних; дозвільне регулювання діяльності із ДЗЗ; охорона інтелектуальної власності на продукти діяльності ДЗЗ. На підставі проведеного аналізу надано ряд рекомендацій щодо правового регулювання відповідних відносин в Україні.

Виявлено шляхи удосконалення механізму державного регулювання загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення (ДРЗНПЗ). Проаналізовано ефективний розвиток і шляхи вдосконалення запровадження загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення. Побудовано фінансовий кластер суб'єктів пенсійної системи. Об'єднання суб'єктів пенсійної системи України у фінансовий кластер сприятиме прискоренню повноцінного функціонування всіх рівнів пенсійного забезпечення. Ядром кластера є рівні пенсійної системи. Встановлено основні ризики щодо шляхів удосконалення механізму ДРЗНПЗ, а саме: довгострокове інвестування; диверсифікація джерел покриття ризику втрати працездатності; забезпечення фінансової стійкості та збалансованості; оцінка вартості активів; корупційні схеми відмивання пенсійних активів; тіньова економіка українських підприємств; аудит і актуарне оцінювання; порядок нарахування та рівень пенсійних виплат. Побудовано ієрархію впливу ризиків щодо шляхів удосконалення механізму ДРЗНПЗ, де на найвищому рівні перебуває ризик довгострокового інвестування. Запропоновано такі шляхи вдосконалення механізму ДРЗНПЗ: моніторинг елементів накопичувального, перерозподільчого та державного фінансування; запровадження можливості використання інвестиційних проєктів фінансового ринку; удосконалення чинної системи недержавного пенсійного забезпечення, орієнтованої на захист пенсійних накопичень від ризиків недержавного пенсійного фонду; зниження соціально-економічних ризиків шляхом збільшення зайнятості, зростання доходів громадян, здійснення державного нагляду та контролю за диверсифікацією фінансових інструментів, збалансування фінансових ресурсів громадян через зниження адміністративних витрат.

Розглянуто теоретико-методологічні засади механізмів управління розвитком територіальної громади. Висвітлено засоби забезпечення її спроможності у контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні.

Розглянуто особливості формування та реалізації державної екологічної політики в розрізі етапів законотворчого процесу, пов'язаного з правовим урегулюванням діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні у сфері довкілля. Досліджено нормативно-правові акти, які є основою формування державної екологічної політики України. Визначено сутність та вплив екологічного спрямування державної політики на розвиток країни.

Досліджено сучасні наукові підходи до змісту поняття "державно-приватне партнерство". Проаналізовано загальні та специфічні для космічної галузі ознаки його договірних форм, а саме концесії, управління майном, спільної діяльності та змішаних договорів. Окреслено основні проблемні аспекти обрання кожного з них для розвитку окремих видів космічної діяльності, зокрема вказано на деякі законодавчі перепони, до яких віднесено положення статті 4 Закону України "Про підприємництво", окремі норми Господарського кодексу, дублюючі положення самого закону "Про державно-приватне партнерство", а також визначено прогалини вітчизняного законодавства у цій сфері. Окремо розглянуто перспективність використання такої форми державно-приватного партнерства, як договір про трансфер технологій. На прикладах практики окремих підприємств космічної галузі, а також на основі вітчизняних і зарубіжних наукових праць автори виокремили означені форми державно-приватного партнерства серед інших форм співпраці публічного та приватного суб'єктів: публічних закупівель, аутсорсингу, приватизації. На цій основі сформульовано пропозиції щодо реформування вітчизняного законодавства у сфері державно-приватного партнерства задля стимулювання розвитку космічних технологій.

Розглянуто особливості формування та реалізації державної екологічної політики в розрізі етапів законотворчого процесу, пов'язаного з правовим урегулюванням діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні у сфері довкілля. Досліджено нормативно-правові акти, які є основою формування державної екологічної політики України. Визначено сутність та вплив екологічного спрямування державної політики на розвиток країни.

Розглянуто наукові засади розбудови держави та формування громадянського суспільства, значення й інституційне оформлення юридичної науки в громадянському суспільстві та правовій державі. Охарактеризовано авторитет юридичної доктрини як чинник забезпечення верховенства права, проблеми співвідношення та взаємодії наукової та науково-експертної юридичної діяльності. Розкрито вплив громадської думки і суспільних настроїв на юридичну науку та практику, консерватизм науки в часи докорінних суспільних перетворень.

Увагу присвячено комплексному та ґрунтовному аналізу правового регулювання режиму робочого часу в Україні. З’ясовано сутність і ознаки режиму робочого часу. Охарактеризовано особливості видів режиму робочого часу. Досліджено специфіку п’яти-денного та шести-денного робочого тижня. Проаналізовано значення сумованого обліку робочого часу. Виокремлено особливості ненормованого робочого дня та перервного робочого часу. З’ясовано зміст гнучкого графіку роботи та вахтового методу організації роботи.

Проаналізовано стан правового забезпечення безпеки космічної діяльності на міжнародному рівні та на рівні національно-правового регулювання провідних космічних держав світу. Виявлено правові та організаційні проблеми цієї сфери та запропоновано шляхи їх вирішення.

Досліджено проблему впливу західної та східної правових традицій на зміст права, його розуміння в Україні. Розглянуто сучасний стан правової культури в Україні, її особливості, фактори формування, перспективи розвитку та впливу на становлення правової державності. Розкрито особливості концепції принципу рівності, сформульованої та закріпленої в універсалах, проектах конституції та Конституції УНР, розроблених і прийнятих Українською Центральною Радою. Встановлено вплив теорії вільного виховання на формування концепції прав дитини у творчості К. М. Вентцеля. Розглянуто еволюцію практики надання гонорарної винагороди представникам адвокатської професії в Україні - від початків професійної адвокатури на українських землях (XVII ст.) до нашого часу. Проаналізовано особливості кримінально-правової охорони особистої свободи людини за Угорським кримінальним уложенням про злочини та проступки 1878 р. Представлено аналіз сучасних тенденцій вибору універсальної офіційної форми звертання у воєнізованих підрозділах у контексті історичних традицій.