Розглянуто актуальні проблеми створення та функціонування в Україні єдиного медичного простору. Зосереджено увагу на питаннях сутності, ознак, характеристик єдиного медичного простору, його базових принципах. Акцентовано на особливостях функціонування державних, комунальних, відомчих і приватних медичних закладів в умовах медичної реформи. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення формування єдиного медичного простору України та позитивний зарубіжний досвід реалізації такого виду проєктів.

Обгрунтовано особливості функціонування виконавчої служби в Україні з огляду на здійснення демократичного урядування в Україні. Зазначено, що метою сучасного реформування державної виконавчої служби є пошук інноваційних форм і методів управління системою виконання судових та інших рішень, удосконалення організаційно-правових засад її функціонування та підвищення ефективності практичної діяльності з примусового виконання рішень. Особливу увагу приділено розвитку інституту приватних виконавців, діяльність яких можлива завдяки поступовому створенню системи самоврядування, механізму допуску до професії; впровадженню системи контролю за діяльністю приватних виконавців та позбавлення дозволу на здійснення ними професійної діяльності в разі порушенні законодавства.

Відображено місце соціально-правового контролю в системі пробації, запропоновано її визначення. Проаналізовано практику низки зарубіжних країн щодо застосування пробації, яка має свої організаційно-правові та функціональні особливості, що багато в чому обумовлені специфікою кримінально-виконавчої політики кожної з держав, однак цілі і засоби їх досягнення схожі. Розкрито підстави та порядок застосування пробації. Надано характеристику видів пробації в Україні. Досліджено суб’єктів застосування пробації в Україні. Наголошено на важливій ролі громадськості в реалізації пробації. Доведено, що прийнятий Верховною Радою України у 2015 р. Закон України "Про пробацію" слід вважати першим суттєвим кроком із впровадження інституту пробації у правову систему України. Надано пропозиції з удосконалення чинного законодавства України щодо діяльності уповноваженого органу з питань пробації.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні за умов євроінтеграції. Охарактеризовано місцеві податки та збори як складову частину податкової системи держави та визначено їх функції. Здійснено класифікацію місцевих податків і зборів в Україні. Визначено стан та охарактеризовано основні етапи реформування нормативно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні. Розкрито ефективність адміністрування місцевих податків і зборів в Україні та сформульовано його поняття. З’ясовано зміст і проаналізовано види перевірок як способу податкового контролю платників місцевих податків і зборів в Україні. Розглянуто повноваження органів місцевого самоврядування та Державної фіскальної служби України щодо оподаткування місцевими податками та зборами й запропоновано напрями їх взаємодії за умов євроінтеграції. Узагальнено зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів, визначено можливості його використання в Україні. Розроблено шляхи гармонізації адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні з правом Європейського Союзу та запропоновано основні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання місцевих податків і зборів в Україні з урахуванням європейського досвіду.

Розглянуто складові кадрового менеджменту в органах судової влади з огляду реформування судової системи України. Обгрунтовано рекомендації з удосконалення кадрового менеджменту стосовно механізму судового адміністрування за рахунок формалізації та універсалізації інституціональної, організаційної, інформаційно-аналітичної, фінансової, технологічної та кадрової складових забезпечення судочинства.

Обгрунтовано вибір прийнятний для України та конституційно-правові основи формування громадянського суспільства.

Зроблено теоретичне узагальнення та подається вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні та систематизації юридичних засобів усунення основних дисфункцій правового механізму державних закупівель у сфері охорони здоров'я. Доведено, що державні закупівлі є універсальним за предметом, поліфункціональним і комплексним засобом непрямого регулювання господарських відносин, який забезпечує реалізацію сукупності публічних інтересів, поєднуючи законні інтереси держави та суб'єктів господарського права під час організації збуту товарів, виконання робіт або надання послуг з метою гарантування суспільних потреб. Детально аналізуються дисфункції правового механізму державних закупівель в охороні здоров'я. Розроблено підхід до більш широкого врахування специфіки задоволення потреб сфери охорони здоров'я у межах державних закупівель. Визначено напрями вдосконалення спеціального законодавства. Досліджено універсальні правові засоби, що мають вагоме юридичне значення для всіх стадій організації та проведення закупівель. Запропоновано встановити нові правила планування торгів і визначення предмета в конкурсній документації. Обгрунтовано доцільність запровадження стратегічного планування закупівель, удосконалення регулювання кваліфікаційного відбору та оцінювання конкурсних пропозицій учасників.

Подано загальну характеристику правового регулювання державних закупівель. Запропоновано напрями вдосконалення правового забезпечення механізму державних закупівель. Розкрито особливості правового забезпечення вдосконалення організації та планування державних закупівель в охороні здоров'я. Висвітлено роль та місце механізму державних закупівель у процесі забезпечення інноваційного виробництва. Викладено господарсько-правові засади інноваційної політики в Україні. Розглянуто особливості державного стимулювання інноваційного розвитку за допомогою механізму закупівель.

Проведено комплексне дослідження правової природи судового розгляду справ про адміністративні правопорушення як здійснюваної в процесуальній формі адміністративно-деліктної діяльності органів правосуддя. Визначено місце суду серед інших адміністративно-юрисдикційних органів. Розкрито матеріально-правові та процесуальні особливості судового розгляду справ про адміністративні проступки, протоколи в яких переважно надходять на розгляд судів від ОВС. Розглянуто особливості накладення таких адміністративних стягнень, як арешт і конфіскація, застосування усного зауваження. Визначено вплив судової адміністративно-деліктної практики та суддівського розсуду на результати вирішення конкретних справ про адміністративні правопорушення.

Сформовано структуру та розкрито зміст загального адміністративного права (АП). Визначено предмет і методи АП, його місце та роль у системі юридичних наук. Вивчено сутність основних інститутів АП. Проаналізовано основні джерела АП. З'ясовано адміністративно-правовий статус суб'єктів АП. Визначено роль публічної служби у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина. Проаналізовано зміст форм і методів адміністративно-правового регулювання.

Подано загальну характеристику освіти інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано міжнародні та національні нормативні правові акти в цій сфері, розкрито організаційно-правові форми та створювані державою умови реалізації інвалідами права на освіту, наведено характеристику навчальних закладів для інвалідів. Розкрито механізм реалізації інвалідами права на освіту в Університеті "Україна". Наведено систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері освіти інвалідів та їх повноваження. Визначено такі напрями державного регулювання у сфері освіти інвалідів, як інклюзивне навчання і виховання та професійна реабілітація інвалідів. Розглянуто питання державного контролю у сфері освіти інвалідів. Наведено загальну характеристику охорони здоров'я інвалідів як об'єкта адміністративно-правового регулювання, проаналізовано нормативно-правове регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів та розкрито їх повноваження. Визначено такі основні напрями державного регулювання у сфері охорони здоров'я інвалідів, як паліативна та хоспісна допомога.

Досліджено соціальні та правові проблеми протидії торгівлі людьми як елементу нелегальної міграції. Розглянуто різні форми торгівлі людьми. Увагу приділено одній із таких розповсюджених форм, як викрадення й продаж жінок і молодих дівчат з метою сексуального насильства та експлуатації. Визначено шляхи подолання цих негативних явищ адміністративно-правовими засобами.

Проаналізовано цивільно-правові відносини, які виникають у процесі купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, та їх законодавче регулювання. Досліджено поняття та правову природу договору купівлі-продажу підприємства, його суб'єктний склад, істотні умови, права та обов'язки сторін. Розкрито порядок укладення та виконання договору, а також відповідальність сторін, яка настає в результаті порушення зобов'язань за договором. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання купівлі-продажу підприємств.

Наведено загальну характеристику правового регулювання державних закупівель у сфері охорони здоров'я, особливості ринкового обігу предмета закупівель, охарактеризовано правовий статус замовників і комітетів з конкурсних торгів, публічні інтереси та елементи механізму державного регулювання закупівель. З урахуванням міжнародного досвіду правового регулювання розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення чинних і запровадження на практиці нових правових засобів для забезпечення максимальної корисності за умов використання методів державного регулювання економіки. Окреслено шляхи реалізації пріоритетних напрямків державної політики в господарських відносинах закупівель у галузі охорони здоров'я, акцентовано на правовому забезпеченні конкурентного середовища у цій сфері.

Розглянуто особливості та типи міжнародних економічних переговорів, а також структуру переговорного процесу. Показано характерні особливості двосторонніх переговорів у міжнародній торгівлі, їх ключові стратегії та тактики, а також правила та стилі ведення. З'ясовано специфіку багатосторонніх торговельно-економічних переговорів (ТЕП), особливості національних стилів їх проведення. Увагу приділено питанням оцінювання результатів міжнародних ТЕП. Розкрито особливості розробки комунікаційної стратегії інформування суспільства про результати міжнародних переговорів. Наведено порядок і критерії підсумкового оцінювання участі у даному тренінгу.

Проаналізовано поняття, зміст і теоретико-правову сутність адміністративно-деліктного процесу. Здійснено класифікацію учасників адміністративно-деліктного процесу, яка базується на поділі їх за критерієм заінтересованості у результатах розгляду справи. Розкрито зміст адміністративно-правового статусу учасників адміністративно-деліктного процесу. Здійснено комплексний аналіз правового статусу учасників адміністративно-деліктного провадження шляхом характеристики окремих його елементів (прав, обов'язків та гарантій). Досліджено стан реалізації правового статусу учасників адміністративно-деліктного процесу на його стадіях. Обгрунтовано пропозиції з удосконалення адміністративно-деліктного законодавства щодо визначення адміністративно-процесуального статусу законного представника та понятих, розширення кола прав, обов'язків і гарантій особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої особи, визначення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Розкрито зміст адміністративно-господарського права як підгалузі адміністративного права, основним призначенням якої є забезпечення прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, захисту прав споживачів, публічного інтересу держави. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади, державної податкової служби, публічних загальнообов'язкових фондів, місцевих державних адміністрацій, оранів місцевого самоврядування та громадських органів у сфері господарювання. Увагу приділено адміністративним процедурам забезпечення публічних прав і законних інтересів суб'єктів господарювання в Україні.

Розкрито організаційно-правові засади правозастосовної та правоохоронної функцій ОВС за напрямами роботи. Висвітлено питання організації адміністративної діяльності служб і підрозділів міліції громадської безпеки, забезпечення законності, охорони прав і свобод громадян і підвищення іміджу працівників МВС України. Увагу приділено адміністративно-правовому регулюванню протидії торгівлі людьми, причинам і умовам виникнення та розвитку маргінальності, основним формам забезпечення ОВС природоохоронного законодавства, підставам направлення миротворчого персоналу МВС України для участі в міжнародних миротворчих операціях.

Розкрито організаційно-правові засади правозастосовної та правоохоронної функцій органів внутрішніх справ (ОВС) за їх галузевою приналежністю. Висвітлено питання організації адміністративної діяльності служб і підрозділів міліції громадської безпеки, забезпечення законності, охорони прав і свобод громадян, а також покращання іміджу працівників системи МВС України. Подано інформацію про історію розвитку та правове положення штабних підрозділів у системі МВС України, основні функції дільничих інспекторів міліції, службову документацію чергових частин ОВС, особливості охорони громадського порядку та безпеки за умов стихійного лиха, епідемій, техногенних катастроф. Увагу приділено організації діяльності спеціальних установ міліції, організації контролю за об'єктами дозвільної системи, видам адміністративної діяльності підрозділів, що забезпечують безпеку дорожнього руху, правовому положенню та завданням Державної міграційної служби України.

Висвітлено поняття та зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС. Наведено інформацію про склад адміністративного проступку. Увагу приділено доказам і доказуванням в адміністративно-юрисдикційній діяльності ОВС. Подано кваліфікаційну характеристику адміністративних правопорушень (АП), підвідомчих ОВС. Розкрито особливості кваліфікації АП, що посягають на здоров'я населення, власність, громадський порядок, громадську безпеку та встановлений порядок.